Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів: Британчука В.В., Леона О.І.

при секретарі Петрику В.В.,

за участю прокурора Лисого О.І.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013100130003568, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 30 833,48 грн та моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено.

Збільшено розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 до 100 000 грн.

У іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 11 травня 2009 року близько 22.45 год. рухаючись зі швидкістю приблизно 60-85 км/год. поза населеним пунктом по автодорозі "Київ - Літочки - Кіпті" у напрямку м. Києва, на відстані 700 м від дорожнього знаку, який позначає початок населеного пункту "м. Київ", порушивши вимоги пунктів 2.1, 2.3 "б" та 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався по правому краю проїзної частини автодороги "Київ - Літочки - Кіпіті" у зустрічному відносно руху автомобіля напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що наїзд на пішохода мав місце з вини останнього, оскільки той раптово вийшов на дорогу і вчасно виявити його засуджена не мала можливості через перешкоду у виді насипу, про що свідчать показання свідка ОСОБА_5, дані протоколів місця події, огляду транспортного засобу та висновки, викладені в актах судово-медичного дослідження потерпілого, яким встановлено, в тому числі, що він був у стані сильного ступеню алкогольного сп'яніння.

Вказує, що суд не надав належної оцінки результатам висновку судово-медичної експертизи потерпілого, якою не було достеменно встановлено напрямок руху потерпілого, або ж чи мав місце такий рух, та зробив власний висновок, що потерпілий рухався назустріч автомобілю, керованому ОСОБА_2, а тому, за його твердженням, вирок суду ґрунтується на необ'єктивних даних, і не відповідає вимогам ч. 3 ст. 373 КПК України.

Стверджує, що вина ОСОБА_2 у злочині, за який її засуджено, не встановлена та не доведена.

Обґрунтовує порушення процесуального закону посиланням на те, що після заяви ОСОБА_2 про вчинений нею злочин відомості про нього вчасно не було внесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань та не розпочато розслідування; що у порушення пунктів 3-6 ч. 2 ст. 87 КПК України ОСОБА_2 було допитано як свідка, проведено її одночасний допит із ОСОБА_5 та слідчий експеримент; що обвинувальний акт не було затверджено прокурором; що суд безпідставно відхилив клопотання про проведення судової авто-технічної експертизи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на спростування доводів касаційної скарги захисника засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 436 КПК України касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок чи ухвалу у разі виявлення: істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Однак не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, й з тих підстав, що зазначені в касаційній скарзі.

Згідно зі до ст. 94 КПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Із матеріалів справи видно, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив та оцінив зібрані у справі докази. Обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених у суді.

Розгляд справи проведено в об'єктивно можливому обсязі, в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи засудженої та її захисника про неповне проведення досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінально-процесуального закону, аналогічні викладеним у касаційній скарзі.

Зазначені в ухвалі з дотриманням вимог ст. 419 КПК України мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Призначаючи покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив ОСОБА_2 покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень, по справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 436- 438, 441 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.