Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів: Британчука В.В., Леона О.І.,

при секретарі Петрику В.В.,

за участю:

прокурора Саленка І.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013020010002694, за касаційною скаргою старшого прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, засуджено

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладанням на нього обов'язків згідно із пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 19 квітня 2013 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав із метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, вагою 1,17 г у перерахунку на суху речовину, який незаконно, зберігаючи при собі з метою збуту, переніс у під'їзд будинку № 67 на вул. Лесі Українки в м. Луцьку і цього ж дня за винагороду у 50 грн незаконно збув його ОСОБА_3

Він же 15 червня 2013 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин повторно незаконно придбав із метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, частину якого залишив для власного вживання, а іншу частину вагою 1,03 г у перерахунку на суху речовину, незаконно, зберігаючи при собі, переніс приблизно о 18.00 год. до перехрестя вул. Окружної та Вишневої в с. Липини Луцького району Волинської області, де, діючи повторно, за винагороду у 100 грн збув ОСОБА_4

Він же 25 червня 2013 року повторно з метою збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 3,21 г, який, незаконно зберігаючи при собі перемістив, у тому числі і на автомобілі, у двір будинку № 18 на просп. Відродження в м. Луцьку. Цього ж дня близько 15.00 год. частину канабісу вагою 0,27 г у перерахунку на суху речовину залишив при собі для власного вживання, а іншу частину вагою 2,94 г у перерахунку на суху речовину повторно незаконно збув за винагороду у 300 грн ОСОБА_4

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку і ухвали через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а саме, внаслідок безпідставного застосування при призначенні ОСОБА_2 покарання ст. 69 КК України та звільнення його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Від засудженого ОСОБА_2 надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якій він просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, засудженого та його захисника, які просили судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, з-поміж загальних засад призначення покарання, передбачених даною нормою закону, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, суду належить виходити із класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, а також особливостей конкретного злочину і обставин його скоєння, зокрема, таких як форма вини, мотив і мета, спосіб скоєння, кількість епізодів злочинної діяльності, тривалість злочинної поведінки, характер і глибина тяжкості наслідків, що настали чи могли настати.

Як убачається з матеріалів справи, мотивуючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі із підстав, передбачених ст. 69 КК України, та можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, суд керувався переважно даними про особу підсудного:він, будучи молодим за віком, вперше притягується до кримінальної відповідальності, хоча матеріали справи свідчать про зворотнє, має постійне місце проживання та роботу, позитивно характеризується за місцем проживання, утримує дружину - сироту.

Крім того, суд вказав і на відсутність тяжких наслідків від злочину і що матеріальної винагороди від злочину він не отримав, хоча судом встановлено інше.

Обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Однак попри дані про особу та обставини, що пом'якшують покарання, суд по суті не надав належної оцінки тому, що злочини, за які засуджено ОСОБА_2, віднесено до категорії тяжких. Фактично суд не зважив на характер діяння, кількість злочинних епізодів та тривалість злочинної поведінки, спрямованість його умислу на отримання винагороди.

Пославшись на обставини, що пом'якшують покарання, суд відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України не мотивував, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як співвідносяться з характером діяння, суб'єктивним ставленням засудженого до своїх дій та іншими даними про особу, а також не розмежував обставини, які врахував при застосуванні статей 69 та 75 КК України.

Ці доводи було викладено в апеляційній скарзі прокурора на вирок, однак належної та повної оцінки в ухвалі суду всупереч вимог ст. 419 КПК України не знайшли.

Керуючись тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_2 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 436, 438 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.