Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Широян Т.А., Леона О.І.,

за участю:

прокурора Лисого С.Л.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 листопада 2013 року.

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків згідно із пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено.

Вирок суду щодо ОСОБА_2 в частині залишення цивільного позову без розгляду скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 14 серпня 2012 року близько 17.00 год. у с. Збур'ївці Голопристанського району Херсонської області на перехресті рівнозначних доріг вулиць Леніна та Дружби, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21150 (реєстраційний номер НОМЕР_1), рухаючись у напрямку від центра села, порушуючи пункти 2.3 (б), 16.12 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не надав дорогу ОСОБА_4, який рухався на велосипеді праворуч від нього, внаслідок чого вчинив наїзд на потерпілого, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_4

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_2, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, посилаючись на те, що судом безпідставно застосовано до засудженого ст. 75 КК України, оскільки він вину фактично не визнав, завдану шкоду не відшкодував, а потерпілий наполягав на суворому покаранні останнього.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, засудженого та його захисника, які не підтримали касаційну скаргу прокурора та просили її залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами.

Ці обставини та кримінально-правова оцінка дій засудженого в касаційній скарзі не оскаржується, щодо цього не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу.

Твердження прокурора про те, що звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із вимогами ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд з огляду на таку ж позицію прокурора, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, наявність обставин, що пом'якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування цивільного позову, крім того вперше притягується до кримінальної відповідальності, і, дійшовши обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, правильно залишив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання без зміни.

Доводи прокурора про невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, необґрунтовані є і доводи прокурора щодо невизнання ОСОБА_2 цивільного позову. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 визнав його частково, а апеляційний суд вирок у цій частині скасував і направив на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Також, до початку розгляду справи касаційним судом засуджений надав документи, які свідчать про часткове відшкодування завданої злочином шкоди у сумі 5 000 грн.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку покарання, призначене ОСОБА_2, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 377 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінально - процесуального кодексу України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.