Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянула 29 липня 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за касаційними скаргами трьох останніх та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 17 жовтня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, громадянина України,

- за ч. 1 ст. 205 КК України в редакції 2011 року до 8500 грн штрафу;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 1 рік 7 місяців 12 днів позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 2 роки обмеження волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на на 1 рік 7 місяців 12 днів позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно ст. 89 КК України не має судимості, громадянина України,

- за ч. 1 ст. 205 КК України в редакції 2011 року до 8500 грн штрафу;

- за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2001 року до 850 грн штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 1 рік 7 місяців 10 днів позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 2 роки обмеження волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на на 1 рік 7 місяців 10 днів позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на 2 роки;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, громадянина України,

- за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на 2 роки обмеження волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 2 роки позбавлення волі.

Цим же вироком виправдано:

- ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364; ч. 2 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 201 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України - через недоведеність;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України - на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року та Закону України від 15.11.2011 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) , за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України за епізодом ввезення в Україну 11.10.2009 товарів з прихованням від митного контролю та за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України - на підставі п. 2 ст. 6 КПК України через відсутність в діянні складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17.10.2013 цей вирок в частині виправдання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України за епізодом ввезення в Україну 11.10.2009 товарів з приховуванням від митного контролю та за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України на підставі Закону України від 15.11.2011 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) скасовано, виключено з обвинувачення вказаний епізод та закрито кримінальну справу за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року й ст. 5 КК України у зв'язку із декриміналізацією.

Крім того, апеляційний суд замінив у вироку посилання на вчинення злочинів ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 на вказівку про вчинення відповідних злочинів особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження.

Згідно вироку, ОСОБА_1 та особа, яка є громадянином іншої держави, здійснює вантажні перевезення та справу щодо якої виділено в окреме провадження, створили організовану групу для вчинення злочинів, плани яких з розподіленням ролей були доведені до всіх учасників групи та схвалені її членами - зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншими особами, справу щодо яких також виділено в окреме провадження, й з червня 2009 року до жовтня 2010 року завозили на митну територію України через митні пости "Мостиська" й "Рава-Руська" Львівської митниці та "Ягодин" Ягодинської митниці товар під виглядом транзитного переміщення в Російську Федерацію з приховуванням від митного контролю, підробляли та надавали в якості підстави для такого переміщення міжнародні товарно-супровідні документи із завідомо неправдивими відомостями про одержувача вантажів та не виконували зобов'язання про їх вивезення через митний пост "Бачівськ" Глухівської митниці й відділ митного оформлення № 1 митного поста "Глухів" Сумської митниці, а залишали й реалізовували на території України.

Всього було ввезено на митну територію України товару на 451 027, 28 грн (орган досудового слідства вважав правильною оцінкою вказаного товару - 58 596 923,85 грн).

З метою прикриття злочинів ОСОБА_1 у вересні 2009 року створив, не маючи мети здійснювати підприємницьку діяльність, підприємство ТОВ "Десна Карго", яке зареєстрував у м. Києві на вулиці Ярославів Вал, 13/2 на підставних осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_2, а останній, як директор товариства, у червні 2010 року отримав стартові пакети та документи на підставних осіб на чотири контрактні номери телефонів оператора мобільного зв'язку "Київстар" з метою конспірації та приховування діяльності організованої групи та для зв'язку між її членами тощо.

Органом досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ставилось за вину ще й умисне ухилення від сплати ввізного й антидемпінгового мита (2 573 923,03 і 3330,9 грн відповідно) та податку на додану вартість (10 148 319,18 грн) на загальну суму 12 725 573,11 грн., а останньому, до того ж, й зловживання службовим становищем та службове підроблення, але за цими обвинуваченнями суд виправдав вказаних осіб з підстав, зазначених вище.

У касаційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд;

- засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджують про свою невинуватість та, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону й невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просять скасувати вказані рішення місцевого та апеляційного судів;

- засуджений ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставин справи, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальну справу щодо нього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, та засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 й захисника останнього ОСОБА_4, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає скаргу прокурора такою, що підлягає задоволенню, а інші - частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою та докладні мотиви прийнятого рішення. Будь-який довід апеляції не повинен залишитись без розгляду та відповіді на порушені питання.

Цим вимогам оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає.

Так, суд апеляційної інстанції визнав правильними висновки суду першої інстанції про відсутність в діянні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вони не є суб'єктами умисного ухилення від сплати обов'язкових платежів.

Заперечуючи проти такого висновку, прокурор, за змістом його апеляції, посилався на диспозицію вказаного кримінального закону, згідно якої суб'єктом злочину можуть бути, крім відповідних службових осіб, й будь-які інші особи, що зобов'язані сплачувати відповідні платежі.

Відповіді на цей довід оскаржена ухвала апеляційного суду не містить, внаслідок чого висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції є передчасними.

Крім того, орган досудового слідства кваліфікував дії обвинувачених не за ч. 3 ст. 212 КК України, як зазначено в тій частині ухвали апеляційного суду в якій обґрунтовується висновок про відсутність у діянні складу злочину, а за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України - умисне ухилення від сплати обов'язкових платежів вчинене організованою групою.

За таких обставин, апеляційний суд повинен був, але не дав відповідь на довід прокурора про те, що у даному випадку слід застосовувати вимоги ст. 30 КК України про кримінальну відповідальність організаторів та учасників організованої групи незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанції визнали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винуватими у вчинені відповідних злочинів у складі організованої групи.

Не навівши переконливих та достатніх доводів, суд безпідставно відкинув такі докази вартості переміщеного на митну територію України товару, як висновки товарознавчих експертиз.

Визнаючи законним виправдання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 201, ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 212 КК України через недоведеність, апеляційний суд надав вирішального значення показанням обвинуваченого та залишив поза увагою доводи прокурора щодо достовірності інших доказів, зокрема:

- даних Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України про те, що 19.07.2010 старший інспектором митного поста "Бачівськ" Глухівської митниці ОСОБА_5 здійснив спочатку первинний регламентований вхід зі службового комп'ютеру з IP-адресою "НОМЕР_3" до програмного забезпечення, а потім - неодноразові послідовні підключення до відповідних модулів ЄАІС ДМСУ з використанням особистого секретного паролю й номеру та такого ж коду й паролю старшого інспектора того ж митного посту ОСОБА_12, під час яких посвідчив та вніс дані з неправдивими відомостями про нібито переміщення з України на митну територію РФ транзитних товарів на вантажному автомобілі "Вольво" з причепом з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2;

- даних того ж департаменту про те, що інспектор ОСОБА_12 користувався іншим комп'ютером з іншою IP-адресою та неможливість доступу до розділу ЄАІС ДМСУ "Транзит. Пункт пропуску" без здійснення регламентованого входу шляхом введення номеру посвідчення та паролю;

- вилучених органами досудового слідства товарно-транспортних супровідних документів до вищезазначених нібито перевезених у РФ вантажів, посвідчених печаткою інспектора ОСОБА_5 із номером "217".

Суд не дав вичерпну відповідь на доводи прокурора в апеляції про те, що винуватість ОСОБА_5 доведена сукупністю вказаних фактичних даних, зокрема - відомостями про послідовність (хронологію) дій останнього під час внесення до електронних систем ЄАІС ДМСУ інформації, в тому числі - й неправдивої; фактом використання для приховування злочину крім своїх особистих, ще й інспектора ОСОБА_12 секретних паролю й номеру тощо.

За таких обставин, висновки апеляційного суду щодо обґрунтованого виправдання місцевим судом ОСОБА_5 також є передчасними.

Оскільки вищезазначені порушення кримінально-процесуального закону могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегія суддів визнає їх, у відповідності до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року, істотними, що згідно ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року є підставою для скасування оскарженого рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Зважаючи на те, що справа направляється на новий розгляд, касаційний суд позбавлений можливості робити остаточні висновки щодо доведеності вини, вартості ввезеного на митну територію України товару, кваліфікації дій відповідних осіб тощо, внаслідок чого доводи касаційних скарг інших учасників процесу підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду.

Враховуючи зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити, касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2- задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 17 жовтня 2013 року щодо вироку Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2013 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.