5-2678к14 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та умисне вбивство, скоєне двома особами з мотивів помсти за зґвалтування доньки та дружини одного з них - 29.07.2014 Прийняття

головуючого Британчука В.В., суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І., за участю прокурора Сорокіної О.А., засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, та потерпілого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03 липня 2013 року засуджено:

ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

За ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;

за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 14290,25 грн матеріальної та 400 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 31150,25 грн матеріальної шкоди.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних долях судові витрати по справі в сумі 486,77 грн, а також стягнуто з засудженого ОСОБА_5 судові витрати в сумі 774 грн.

Вирішене питання про речові докази.

Вироком Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України та в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі залишено без зміни.

Цей же вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 121 КК України, а також у частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України скасовано та постановлено свій вирок, яким:

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 14290,25 грн матеріальної шкоди.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 по 200 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з засуджених судові витрати по справі, вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за те, що вони 12 червня 2007 року близько 23:00 год, знаходячись біля будинку № 29 по вул. Я.Гордієнко у м. Одесі, діючи з мотивів помсти за зґвалтування доньки ОСОБА_5 і жінки ОСОБА_6 - ОСОБА_9, нанесли ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, після чого у ОСОБА_5 виник раптовий умисел на вбивство ОСОБА_8, реалізуючи який, він завдав потерпілому п'ять ударів ножем, від яких той помер.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 115 КК України та призначити більш м'яке покарання. Вказує, що його вина у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб не підтверджується матеріалами справи. Апеляційний суд дав неправильну оцінку наявним у справі доказам та необґрунтовано притягнув його до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. Не врахованими залишились також обставини, які передували вчиненню злочину, зокрема протиправні дії потерпілого по відношенню до доньки ОСОБА_5

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу закрити. Вказує, що винність його підзахисного у вчиненні злочинів не підтверджена належними та допустимими доказами по справі. Вирок ґрунтується на припущеннях. У порушення вимог ст. 355 КПК України 1960 року апеляційний суд прийняв до розгляду доповнення прокурора до апеляційної скарги, яке було подано після початку апеляційного розгляду. Замість вироку апеляційний суд постановив ухвалу, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Оскільки наявними у справі доказами винність ОСОБА_6 у вчиненні злочинів не доведена, а можливості отримання нових доказів вичерпані, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_6 та закрити справу.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що призначене засудженим за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді 11 років позбавлення волі є м'яким.

Від засудженого ОСОБА_6 надійшов лист, в якому він підтримав касаційну скаргу свого захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7, який підтримав свою касаційну скаргу, вважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, і заперечив проти задоволення касаційної скарги потерпілого; засудженого ОСОБА_6, який підтримав касаційну скаргу свого захисника, вважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, і заперечив проти задоволення касаційної скарги потерпілого; засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, вважав, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню, і заперечив проти задоволення касаційної скарги потерпілого; думку прокурора про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно вимог ст. 378 КПК України 1960 року вирок апеляційного суду повинен бути законним, обґрунтованим і відповідати вимогам, які зазначені у статтях 323, 332-335 цього Кодексу.

Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при проваджені у справі кримінально-процесуального закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Висновки суду, викладені у вироку, не можуть містити суперечностей.

Однак під час апеляційного розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.

Так мотивувальна частина вироку апеляційного суду не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Як встановлено апеляційним судом у вироку, засуджені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з метою помсти нанесли потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, після чого у ОСОБА_5 виник раптовий умисел на вбивство ОСОБА_8, реалізуючи який, він завдав потерпілому п'ять ударів ножем, від яких той помер. Проте вказане формулювання обвинувачення не містить обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винними. Зокрема, не встановленим залишився умисел ОСОБА_6 на вчинення умисного вбивства, а також попередня змова засуджених на вчинення цього злочину.

Також вирок апеляційного суду містить суперечності. У мотивувальній його частині суд апеляційної інстанції вказує на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи і в цей же час зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але дав їм невірну юридичну оцінку. Такі суперечності є порушенням вимог кримінально-процесуального закону щодо умотивованості вироку і є підставою для його скасування.

Крім того, в обґрунтування свого висновку про винність ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, апеляційний суд послався на показання засуджених, які вони давали на досудовому слідстві, дані явки з повинною, а також показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Проте в порушення вимог статей 257, 301 та 306 КПК України 1960 року апеляційний суд без безпосереднього допиту засуджених, які були присутні в судовому засіданні, а також свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, дослідив їх показання на досудовому слідстві і поклав їх в основу нового вироку.

Як убачається зі змісту протоколу судового засідання, прийнявши рішення про проведення часткового судового слідства, апеляційний суд не визначив об'єм та порядок дослідження доказів, не з'ясував думку учасників процесу з цього питання. В порушення вимог ст. 362 КПК України 1960 року учасникам судового розгляду не роз'яснювались їх процесуальні права, в тому числі й право відводу складу суду, в протоколі відсутня інформація про доповідь суддею суті вироку місцевого суду, а також повідомлення обсягу оскарження вироку з викладенням доводів апеляцій і заперечень учасників процесу.

Протокол не підписаний секретарем судового засідання.

Крім того, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України, апеляційний суд не звернув уваги на наявність у матеріалах справи нескасованої постанови слідчого від 23 квітня 2012 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за фактом відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 254), що згідно п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК України є обставиною, яка виключає провадження у кримінальній справі.

Також в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року апеляційний суд не перевірив всіх доводів апеляцій, не проаналізував їх та не навів докладні мотиви прийнятого рішення по кожному з доводів.

Вказані порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть скасування вироку апеляційного суду, з направленням справи на новий апеляційний розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг та постановити законне і обґрунтоване рішення.