5-2622км14 Про виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху та його зіткнення з іншим автомобілем, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці - 29.07.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12012090020000127 касаційні скарги потерпілого та захисника на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2013 року та вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3,

Зазначеним вироком місцевого суду

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 63 507 грн.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та постановив свій, яким призначив ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Постановив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2336,96 грн судових витрат.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 26 серпня 2012 року близько 05.45 год., керуючи автомобілем марки ВАЗ-2108 (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись по автодорозі Снятин-Тязів між населеними пунктами с. Новоселівка та с. Семенівка Городенківського району у напрямку м. Івано-Франківська, порушуючи пункти 1.2, 2.3, 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки ЗАЗ-1102 під керуванням ОСОБА_5, що рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення цих транспортних засобів ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, м'якістю призначеного ОСОБА_3 покарання та неправильним вирішенням його цивільного позову, про що наводить відповідні доводи.

Захисник у скарзі просить скасувати вироки місцевого та апеляційного судів і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки, на його думку, не встановлено достатніх доказів винуватості засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав свою касаційну скаргу і заперечував проти скарги потерпілого, думку прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 374 КПК.

При цьому зазначений суд у вироку послався, крім іншого, на дані, що містилися у протоколі огляду місця події, огляду транспортних засобів, висновках судових експертиз.

Сукупність цих доказів дозволила суду дійти обґрунтованого висновку про те, що зіткнення транспортних засобів під керуванням обвинуваченого і потерпілого відбулося на смузі руху автомобіля ЗАЗ-1102, а не ВАЗ-2108.

До того ж ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції визнав свою винуватість за ч. 2 ст. 286 КК повністю.

Тому доводи у скарзі про недостатність доказів обвинувачення є безпідставними.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам сторони захисту і у відповідних судових рішеннях зазначено мотиви їх неврахування.

Посилання на те, що апеляційним судом було порушено вимоги кримінального процесуального закону під час перегляду судового рішення місцевого суду, оскільки повторно не було досліджено обставини пригоди, є необґрунтованими. Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників кримінального провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час такого провадження, лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Між тим такого апеляційний суд не встановив, а тому не мав підстав для повторного дослідження зазначених обставин.

У касаційній скарзі захисника не наведено таких процесуальних порушень, які б могли бути визнані істотними й такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_3 ніколи не заперечував своєї участі у дорожньо-транспортній пригоді 26 серпня 2012 року на автодорозі Снятин-Тязів між населеними пунктами с. Новоселівка та с. Семенівка Городенківського району Івано-Франківської області, та обставина, що у повідомленні про підозру і в обвинувальному акті з помилками записано прізвище засудженого, не може слугувати підставою для визнання цього істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і для скасування судових рішень у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів потерпілого про м'якість призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими оскільки, апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував усі обставини та дані про особу засудженого, з якими потерпілий пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, тобто дотримався вимог ст. 65 КК.

Отже, за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи потерпілого про неправильне вирішення його цивільного позову суперечать змісту вироку місцевого суду, адже у ньому наведено переконливе обґрунтування стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 63 507 грн, з урахуванням сум, вже йому сплачених.

Усі ці доводи сторони захисту та потерпілого (аналогічні касаційним) за їх апеляційними скаргами ретельно перевірив апеляційний суд і на їх спростування у своєму вироку навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 420 КПК.

Таким чином, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би тягли за собою скасування судових рішень, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Тому касаційні скарги не може бути задоволено.

Керуючись статтями 436, 438 КПК, колегія суддів

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2013 року та вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та потерпілого - без задоволення.