Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вироки Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 грудня 2012 року та Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2014 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком від 25 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років три місяці.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким, зокрема, стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по 455,87 грн, а апеляцію ОСОБА_1 на суворість призначеного покарання залишив без задоволення.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2011 року близько 16.00 год. у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з ОСОБА_2 із території дачі ОСОБА_3 на АДРЕСА_2 таємно викрав майно на суму 207 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище і на обставини, які, на його думку, пом'якшують покарання і яких суди належно не врахували.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 185 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироків в цій частині не оскаржувалися.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання і про можливість його пом'якшення на підставі ст. 69 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 70 КК, вчиненому й особі засудженого.

Місцевий та апеляційний суди при цьому врахували усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги, та призначили покарання відповідно до загальних засад призначення покарання.

Зокрема, судами враховано щире каяття ОСОБА_1, відшкодування ним шкоди та думка потерпілого.

Разом із тим у судових рішеннях правильно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину (середньої тяжкості) й те, що ОСОБА_1 не уперше вчиняє корисливий злочин, посередні характеристики за місцем проживання, а також вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання.

Тому слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, підстави для пом'якшення покарання відсутні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вироки Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 грудня 2012 року та Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.