5-2486км14 Про напад з метою заволодіння чужим майном, скоєний за попередньою змовою двома особами між собою, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого - 29.07.2014 Прийняття

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Крещенка А.М., Животова Г.О., секретаря судового засідання Гладких Л.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2014 року кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013240250000116, за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2013 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2013 року вирок місцевого суду змінено.

Пом'якшено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі із конфіскацією майна, крім житла.

Пом'якшено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

В решті вирок залишено без змін.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Матюшевої О.В.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити. При цьому посилається на те, що, на думку захисника, допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового слідства, істотні порушення кримінально - процесуального закону призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, до неправильного застосування судом кримінального закону, яке в свою чергу, потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 404 - 410, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Вважає, що судами не враховано в достатній мірі конкретні обставини справи та його засудженого, в зв'язку з чим просить на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони, 8 лютого 2013 року, приблизно о 9.00 годині, під час руху на автомобілі "ВАЗ 2109", державний номер НОМЕР_1, по автодорозі Хмельницький-Волочиськ, за попередньо змовою між собою, з погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчинили напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги захисників задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_8 убачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засуджених у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Дії засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано судом правильно.

Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про порушення судом вимог щодо змісту та форми вироку, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Зі змісту вироку вбачається, що суд, відповідно до вимог названої норми закону, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, мотиви його вчинення, його наслідки, зазначив дії і роль кожного з засуджених, тому доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.

Аналогічні за змістом доводи захисника щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

Одночасно не заслуговують на увагу доводи захисника й про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України щодо обов'язкового повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, оскільки, як убачається з журналу судового засідання (а.с.113 т. 2) заявлене клопотання захисником ОСОБА_8 було знято.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо засуджених, належним чином проаналізував усі доводи поданих засудженими та їх захисниками на вирок місцевого суду апеляцій, на кожний з доводів, що в ній містяться, дав вичерпну відповідь.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженим та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та застосування ст. 69 КК України, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер протиправної поведінки засуджених, їх особи. Одночасно апеляційним судом було враховано й конкретні обставини справи, а тому, на думку колегії суддів касаційного суду, апеляційний суд правильно призначив засудженим покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Одночасно, враховуючи конкретні обставини справи, підстав для застосування ст. 75 КК України, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене засудженим покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженим покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначають захисники у касаційних скаргах, не вбачається, як і не вбачається підстав для його пом'якшення.

Доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінально-процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень по справі.