Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: при секретарі судового засідання за участю прокурора засудженого захисника потерпілих: Кравченка С.І., Чуйко О.Г., Сідько В.В., Сорокіної О.А., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року та вирок Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_6

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, такого що немає судимостей,

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 постановлено відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу залишено без змін - особисте зобов'язання.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги вартість лікування потерпілої ОСОБА_9 в сумі 3320 грн. 28 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в сумі 51 416 грн. 25 коп. та моральну шкоду в сумі 70 000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в сумі 54 628 грн. 55 коп. та моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Вироком Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року вирок районного суду щодо засудженого ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання та цивільного позову і постановлено свій вирок, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Виключено із сум матеріальної шкоди, стягнутих за вироком суду на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суми добровільно сплачених коштів на користь потерпілих.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілих відшкодування матеріальної шкоди: ОСОБА_8 - 44 916, 25 грн., ОСОБА_9 - 48 628, 55 грн.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до звернення вироку до виконання залишено без змін.

В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 засуджений за те, що він 21 березня 2013 року приблизно о 18 годині 37 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "CHEVROLET LACHETTI" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в крайній лівій смузі по проїзній частині Харківського шосе зі сторони вул. Тростянецької в напрямку вул. Вербицького в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 178 по Харківському шосе в м. Києві, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 "Пішохідний перехід" і дорожньою розміткою 1.14.1., порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3 підпункту "б", 10.1, 11.4, 12.3 та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому перетинав проїзну частину Харківського шосе пішохід, продовжив рух далі та змінивши напрямок руху вліво з метою об'їзду пішохода, не переконавшись, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху через подвійну осьову лінію, перетинати яку забороняється. ОСОБА_6 при виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_6 при виїзді на смугу зустрічного руху являвся автомобіль "HYUNDAY GETZ" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, продовжив рух далі і навпроти будинку № 178 по Харківському шосе в м. Києві скоїв зіткнення з автомобілем "HYUNDAY GETZ" д.н.з. НОМЕР_2. Внаслідок даного зіткнення автомобіль "HYUNDAY GETZ" в некерованому стані відкинуло в крайню праву смугу руху де він зіткнувся з автомобілем "MITSUBISHI GRANDIS" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12 У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "HYUNDAY GETZ" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 загинув на місці пригоди, а водій ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 1.5, 2.3 підпункт "б", 10.1, 11.4, 12.3 та розділу 34 "Горизонтальна дорожня розмітка 1.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) " знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

У касаційній скарзі захисник просить вироки обох судів в частині призначеного покарання змінити застосувавши до її підзахисного вимоги ст. 75 КК України. Стверджує, що районний суд при призначенні покарання не врахував ряд пом'якшуючих обставин такі як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу засудженого, часткове відшкодування завданої злочином шкоди. А апеляційний суд, постановляючи свій вирок, в порушення вимог ст. 420 КПК України, не навів мотивів необхідності застосування більш суворого покарання засудженому.

Крім того, в частині вирішення цивільного позову по матеріальній шкоді потерпілої ОСОБА_9 просить ці судові рішення скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що оскаржені позовні вимоги не доведені позивачем. Також суди першої та апеляційної інстанцій при його вирішенні належним чином не дослідили матеріали цивільно-правової відповідальності засудженого ОСОБА_6 за договором страхування ПАТ "Страхова компанія "Лафорт" та не навели достатніх мотивів прийнятих рішень щодо стягнення грошових коштів у відшкодування завданої шкоди тільки з обвинуваченого ОСОБА_6.

На касаційну скаргу захисника потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9, кожна окремо, подали заперечення в яких не погоджуються з доводами касаційної скарги. Вважають покарання, призначене засудженому вироком апеляційного суду законним та обґрунтованим. На їх думку цивільні позови також вирішені вірно, оскільки страхової компанії вже не існує, її місцезнаходження суд не зміг встановити, є відомості, що вона банкрот, а тому судові рішення і в цій частині просять залишити без зміни(з урахуванням уточнень, внесених апеляційним судом).

Також, до суду касаційної інстанції надійшла заява представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 в якому вона підтримує у повному обсязі заперечення потерпілої на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 подану в інтересах засудженого ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку доводів касаційної скарги; захисника, яка просила застосувати до її підзахисного вимоги ст. 75 КК України, а судові рішення в частині вирішення цивільного позову про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_9 з засудженого матеріальної шкоди скасувати, а кримінальне провадження в цій частині призначити до нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства; потерпілих які заперечили проти касаційної скарги та просили вирок апеляційного суду залишити без зміни; думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково: в частині призначеного засудженому покарання залишити без зміни, а в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 та стягнення на користь останньої з засудженого матеріальної шкоди судові рішення скасувати, та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні порушень правил безпеки руху відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені зібраними в установленому порядку доказами, які судом досліджені, належно оцінені, викладені у вироку і в касаційній скарзі не оспорюються. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України та також у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів скарги захисника про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за апеляцією потерпілої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, врахувавши тяжкість вчиненого останнім злочину, який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, особу засудженого, який визнав свою вину, позицію потерпілих щодо призначення більш суворого покарання, наслідки кримінального правопорушення у виді середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_9 та смерті ОСОБА_8, страждань потерпілих, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення районного суду про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому, правильно скасувавши вирок у цій частині, постановив свій вирок, яким призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Наведені захисником у касаційній скарзі дані, які на її думку, дають суду підстави пом'якшити призначене засудженому покарання, були враховані апеляційним судом при призначенні йому покарання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає призначене апеляційним судом ОСОБА_6 покарання таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав для задоволення касаційної скарги та застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, про що наполягає захисник в касаційній скарзі, не вбачає.

Доводи касаційної скарги сторони захисту про допущення судами вимог закону при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з засудженого на її користь матеріальної шкоди також позбавлені підстав, оскільки суди частково задовольнивши вказаний цивільний позов, дотримались вимог ст. ст. 128, 129 КПК України, цивільного та цивільного процесуального законодавства України.

Крім того, апеляційний суд правильно виключив із сум матеріальної шкоди, стягнутих за вироком суду першої інстанції, суми добровільно сплачених ОСОБА_6 коштів на користь потерпілих.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 з зазначених у касаційній скарзі захисника підстав, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року, в частині залишений без зміни вироком Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року, та вирок Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.