5-1656км14 Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, скоєне групою осіб - 24.07.2014 Прийняття

у касаційній скарзі заступник прокурора Івано-Франківської області просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущені судами обох інстанцій, внаслідок чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставно було виправдано у пред'явленому обвинуваченні. Вказує на те, що вирок суду є немотивованим і не відповідає вимогам ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України. Крім того, прокурор вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінального процесуального закону.

На вказану касаційну скаргу захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала заперечення, в яких вказала на законність судових рішень та безпідставність доводів касаційної скарги прокурора.

Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виправдано у пред'явленому їм обвинуваченні за ст. 296 ч. 2 КК України.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, групою осіб за наступних обставин. 01 січня 2013 року близько 00 год. 45 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в приміщенні кімнат відпочинку вокзалу станції Яремче, увірвалися до приміщення кімнати № 4 шляхом виламування вхідних дверей, де вступили у конфлікт з ОСОБА_7, виражалися на адресу останнього нецензурною лайкою та перешкоджали відпочинку останнього та ОСОБА_8 Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на території цього ж вокзалу, перебуваючи у громадському місці, пошкодили подвійний склопакет дверей залу очікування, заподіявши шкоду ДТГО Львівської залізниці на суму 150 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2013 року вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про необґрунтованість доводів касаційної скарги, доводи виправданого ОСОБА_5 та його захисника про заперечення проти касаційної скарги і законність судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні. При цьому суд, постановляючи виправдувальний вирок, має керуватись положеннями ст. 373 ч. 1 КПК України, яка визначає перелік підстав для прийняття такого рішення.

Однак, як убачається з вироку, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зазначених вимог закону належним чином не виконав, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Так, суд першої інстанції, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст. 296 ч. 2 КК України, не звернув увагу та належно не проаналізував у вироку докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала доведеність обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину і не навів мотивів, із яких він відкидає їх. Місцевий суд, хоч і зазначив у вироку про те, що ОСОБА_4 підтвердив факт вживання ним нецензурних висловів в адресу потерпілого та те, що свідки вказували на перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння і факт пошкодження ними дверей кімнати № 4, проте належної оцінки таким обставинам не дав, пославшись лише на те, що потерпілі не мають претензій з цього приводу.

За таких обставин, висновок суду про виправдування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення по епізоду в кімнаті відпочинку та за недоведеністю їх участі у вчиненні кримінального правопорушення по епізоду пошкодження склопакета, тобто злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, є передчасним, такий висновок зроблено без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про залишення вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без зміни, на вказані порушення закону уваги не звернув, а своє рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Не перевірив належним чином апеляційний суд і доводи прокурора, зазначені у змінах до апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом вимог ст. 317 КПК України. В порушення вимог ст. 419 ч. 1 п. 3 КПК України апеляційний суд у резолютивній частині ухвали не зазначив висновку по суті вимог апеляційної скарги прокурора.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, а тому скарга підлягає задоволенню.

Таким чином, під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставами для скасування судових рішень, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити доводи прокурора, зазначені в апеляційній та касаційній скаргах, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.