Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В.М.,

суддів Наставного В.В., Чуйко О.Г.,

при секретарі Сідько В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013270050000441, за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2014 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернівці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся заступник прокурора Чернівецької області, із касаційною скаргою на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_1

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищевказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції через невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особу останнього внаслідок м'якості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання. Прокурор вважає, що суд недостатньо врахував конкретну тяжкість злочинів, вчинених через незначний проміжок часу, фактичну кількість збутої речовини, та речовини, яку ОСОБА_1 зберігав саме з метою подальшого збуту та безпідставно застосував вимоги ст. 69 КК України, а також належним чином не мотивував рішення про призначення покарання з урахуванням вимог ст. 75 КК України, безпідставно звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 1 ст. 307 КК України - на строк 4 роки;

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на строк 4 роки 6 місяців, без конфіскації майна;

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2014 року вказаний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України за таких обставин.

ОСОБА_1, завчасно придбавши для подальшого збуту в особи, вирок щодо якої набрав законної сили, психотропну речовину - амфетамін, 18 квітня 2013 року о 17 год. 55 хв. у під'їзді № 1 будинку № 7 по вул. Ентузіастів у м. Чернівці незаконно збув ОСОБА_2, який діяв в рамках проведення оперативної закупівлі, за 300 грн. зазначену речовину загальною масою 0,0254 гр.

Крім того, 18 травня 2013 року ОСОБА_1 у особи, вирок щодо якої набрав законної сили, незаконно придбав порошкоподібну речовину із вмістом амфетаміну масою 8 гр. за 2400 грн. з метою подальшого збуту. Реалізуючи умисел на збут психотропної речовини, 20 травня 2013 року о 13 год. 15 хв. у під'їзді № 9 будинку № 29 по вул. Південно-Кільцевій в м. Чернівці, ОСОБА_1 повторно збув ОСОБА_2, який діяв у рамках проведення оперативної закупівлі, за 600 грн. психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 0,0378 гр.

20 травня 2013 року о 21 год. 45 хв. у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 добровільно видав працівникам міліції психотропну речовину - амфетамін загальною масою 0,2337 гр., розфасовану у десять згортків, яку він незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни вироку судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом встановлено, що доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам кримінального закону через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного покарання є такими, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як зазначено у вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочинів, позитивні дані про особу засудженого, який є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, визнання вини, а також щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів як обставини, що пом'якшують покарання.

На думку колегії суддів, взявши до уваги наведені обставини, суд обґрунтовано призначив покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче нижчої межі санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Доводи прокурора про відсутність декількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, що на думку прокурора, призвело до неправильного застосування вимог ст. 69 КК України, є непереконливими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що засуджений ОСОБА_1 повністю визнав вину, щиро покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, у зв'язку з чим було виявлено та притягнуто до кримінальної відповідальності особу, яка збула йому наркотичний засіб.

При вирішенні питання про застосування ст. 75 КК України суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для цього є умови й підстави, про що у судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Приймаючи рішення про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на ті ж обставини, та належним чином не мотивував свої висновки про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Суд апеляційної інстанції визнав правильними ці висновки суду, а доводи апеляційної скарги прокурора безпідставними, формально зазначивши про те, що рішення місцевого суду є обгрунтованим.

Разом з цим, на думку колегії суддів, вищенаведені обставини, встановлені судом, що стали підставами для призначення покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, не є достатніми підставами для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Так, у вироку суду не надано оцінки ступеню тяжкості конкретних злочинів, вчинених ОСОБА_1, віднесених до категорії тяжких, способу та характеру їх вчинення, підвищеної суспільної небезпеки, наявності корисливого мотиву, а також не враховано фактичну кількість наркотичного засобу, яку засуджений придбав та зберігав саме з метою збуту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду кримінального провадження, перевірити зібрані докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Якщо при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, і не буде встановлено інших обставин, які впливають на призначення покарання, то застосування положень ст. 75 КК України слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.