Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І.,

при секретарі

судового засідання Петрикові В.В.,

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12013120390001246 касаційну скаргу захисника на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білогірська, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, воостанє - за вироком від 20 січня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК з застосуванням положень статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці; звільненого 11 січня 2013 року за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання про речові докази.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк два роки.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні у 2013 році у м. Сімферополі замахів на крадіжки чужого майна повторно за таких обставин.

03 березня він близько 15.50 год. на вул. Севастопольскій, 32 проник до автомобіля ВАЗ-2106 (реєстр. № НОМЕР_1), звідки намагався викрасти майно ОСОБА_3 на суму 2200 грн, проте злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим.

06 березня близько 17.00 год. ОСОБА_2 біля кафе "Аміго" по вул. Жуковського, 5 проник до автомобіля ВАЗ-2101 (реєстр. № НОМЕР_2), звідки намагався викрасти майно ОСОБА_4 на суму 300 грн, проте злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим.

13 березня близько 20.20 год. він по вул. Севастопольскій, 6 проник до автомобіля ГАЗ-3110 (реєстр. № НОМЕР_3), звідки намагався викрасти майно ОСОБА_5 на суму 490 грн, проте злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим та працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про особу ОСОБА_2, його матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурори просять залишити вирок апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника про суворість призначеного покарання та про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого.

Апеляційний суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються матеріалами справи, з якими захисник пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання не у максимальних межах за санкцією ч. 2 ст. 286 КК, та з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК.

Разом із тим цей, суд правильно врахував те, що ОСОБА_2 не уперше вчинив корисливий злочин, який складається з трьох епізодів. Враховано й те, що засуджений вчинив новий злочин через нетривалий час (два місяці) після відбуття покарання за попередні.

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.

З огляду на наведене касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 436, 438 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.