Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.

суддів: Бех М.О., Пойди М.Ф.,

при секретарі Зінорук В.В.,

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200440001020, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 2 ст. 367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки без штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 січня 2014 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 із закриттям кримінального провадження за відсутністю в його діянні кримінального правопорушення. Посилається на порушення кримінального процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що передане засудженому на виконання виконавче провадження не містило відомостей про проживання у квартирі боржника неповнолітніх дітей, і документи щодо їх реєстрації та проживання у квартирі були підшиті до виконавчого провадження лише під час виїмки слідчими органами. За таких обставин, вважає, що ОСОБА_1, передаючи описане майно на реалізацію, діяв у відповідності до своїх службових обов'язків. Звертає увагу, що службовою перевіркою щодо факту недодержання ОСОБА_1 законодавства про державну службу не було встановлено відсутність ознак дисциплінарного проступку. Посилається на відсутність тяжких наслідків дій засудженого.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи державним службовцем, якому присвоєно 15 ранг в межах сьомої категорії посад, обіймаючи посаду державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського управління юстиції та будучи призначеним на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, маючи на виконанні виданий Зарічним районним судом м. Суми виконавчий лист № 2-94 від 24 грудня 2009 року про стягнення в солідарному порядку боргу 605 213, 36 грн. та в дольовому по 346 грн. з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", що містився в матеріалах виконавчого провадження № 27800616, та вирішуючи питання про передачу на реалізацію майна боржника ОСОБА_3, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1, діючи всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" (z0489-12) , Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не дослідив в повному обсязі матеріали виконавчого провадження, в якому містилась інформація про реєстрацію та проживання за вищевказаною адресою двох малолітніх дітей, 2007 та 2011 року народження, а також інших документів у їх сукупності, не зробив необхідного запиту до органів опіки та піклування та не отримав відповідного дозволу на реалізацію квартири, або у разі ненадання такого дозволу не діяв у відповідності до вимог вищезазначеної Інструкції, та 15 травня 2012 року подав заявку до Управління ДВС Головного управління юстиції у Сумській області про передачу на продаж вказаної квартири, внаслідок чого квартира була передана на реалізацію на прилюдні торги з оціночною вартістю 288 920, 00 грн. та 2 серпня 2012 року реалізована за ціною 231 500,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, засудженим завдано істотну шкоду охоронюваним законом інтересам малолітніх дітей, порушено їх житлові права, внаслідок чого малолітні діти залишилися без житла, право на яке гарантується законодавством України, та заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, що полягало у підриві авторитету та престижу органів державної виконавчої служби України, зокрема відділу ДВС СМ управління юстиції.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають зміні з таких підстав.

Доводи у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 про необгрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України, аналогічні доводам апеляційних скарг, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні службової недбалості, що потягла тяжкі наслідки, за наведених у вироку обставин підтверджено сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що він особисто в 2010 році надавав державним виконавцям, які вели виконавче провадження, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідні довідки про склад сім'ї із зазначенням в довідках зареєстрованих у квартирі дітей; показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що коли представниками виконавчої служби здійснювався опис і арешт майна, діти знаходилися у квартирі і вона повідомляла державному виконавцю ОСОБА_9., що діти зареєстровані в квартирі; матеріалами виконавчого провадження № 27800616, у якому міститься ухвала Зарічного районного суду м. Суми про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця ОСОБА_9, яка супровідним листом від 27.05.2011 р. була направлена разом із копією скарги та додатками до неї на адресу Зарічного ВДВС СМУЮ, та зазначені документи підшиті до матеріалів виконавчого провадження № 27800616, у тому числі, копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей 2007 та 2011 років народження, а також довідка з місця проживання де зазначено осіб, які зареєстровані у квартирі, в тому числі неповнолітніх дітей.

Посилання на те, що внаслідок дій засудженого тяжких наслідків не настало, є безпідставними. Так, судом встановлено, що внаслідок службової недбалості, яку допустив ОСОБА_1, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, що полягала у підриві авторитету та престижу органів державної виконавчої служби України, зокрема відділу державної виконавчої служби СМУЮ, а, крім того, у порушенні охоронюваних законом прав та інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3, які фактично залишились без житла.

Непереконливими є доводи захисника щодо відсутності в діях засудженого складу кримінального правопорушення, про що, на його думку, свідчить акт службового розслідування від 26 квітня 2013 року, яким не було встановлено в діях старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку. Так, притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності має різні юридичні підстави, на що правильно звернув увагу суд, обґрунтувавши свої висновки належним чином.

За таких обставин висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, є обґрунтованим. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України.

При перегляді справи в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції ретельно перевірені наведені в апеляційних скаргах доводи та прийнято рішення з наведенням в ухвалі докладних підстав, з яких вони визнані необгрунтованими. ухвала суду апеляційної інстанції належно мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б були підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, органом досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції допущено не було.

При обранні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням певних обов'язків, суд не врахував, що за змістом ст. 55 КК України таке покарання може бути призначене лише у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане із заняттям засудженим такою діяльністю. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, не було пов'язане із виконанням ним адміністративно-господарських обов'язків, тому рішення суду про позбавлення засудженого обов'язків, яких він не виконував, є безпідставним і підлягає виключенню з судових рішень у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України.

На підставі наведеного, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні з виключенням рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінити.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України виключити з вироку Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 21 січня 2014 року рішення про призначення засудженому додаткового покарання, призначеного за ч. 3 ст. 367 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.