Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Квасневської Н.Д., Бех М.О.,за участю прокурора Вергізової Л.А.,засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_8

розглянула в судовому засіданні справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на засудженого обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 816,11 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2013 року вирок в частині цивільного позову змінено - зменшено розмір моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 30 травня 2009 року в період з 18-00 год. до 19-00 год., біля будинку № 2 по проспекту Дніпровському в м. Українка Обухівського району Київської області, на грунті неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_7 удар кулаком в обличчя, спричинивши умисне середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на нове розслідування. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, внаслідок чого порушено право засудженого на захист. Вважає, що суд безпідставно відкинув можливість перебування ОСОБА_5 під час події у стані необхідної оборони. Вказує, що зібраними доказами винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину не доведено. Посилається на поверхневий розгляд справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку потерпілої та її представника про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, думку прокурора, який вважав, що судові рішення необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи касаційної скарги захисника про незаконність вироку щодо ОСОБА_5 аналогічні доводам, які були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_5 в умисному заподіяні ОСОБА_7 тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості,оскільки такий висновок підтверджується сукупністю доказів, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку. Зокрема, винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка докладно пояснила про обставини, за яких ОСОБА_5 наніс їй тілесні ушкодження. Суд обгрунтовано визнав ці показання достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема, показаннями свідків, які були очевидцями події, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 які підтвердили обставини конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і заподіяння потерпілій засудженим тілесних ушкоджень.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується даними протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілої ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9; даними протоколів очних ставок між засудженим та потерпілою, а також із названими свідками; висновками судово-медичної експертизи № 162 від 03.08.2009 року та № 87 від 06.06.2012 року про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7, їх локалізацію, механізм нанесення.

Підстав сумніватися у достовірності та правдивості вищезазначених висновків судово-медичних експертиз немає, оскільки висновки складені компетентними особами, є логічними, повними, об'єктивними, переконливими та науково обґрунтованими, вони не суперечать один одному, узгоджуються з іншими доказами. Підстав вважати висновок судово-медичної експертизи № 162 від 03.08.2009 року неналежним доказом, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, немає, тому колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано поклав його в основу вироку.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд не звернув уваги, що ОСОБА_5 міг заподіяти тілесні ушкодження потерпілій, перебуваючи у стані необхідної оборони, аналогічні поясненням засудженого в суді першої інстанції, а також доводам, викладеним в апеляції захисника, які були визнані необгрунтованими, оскільки не знайшли підтвердження перевіреними в судовому засіданні та належно оціненими доказами, на підставі яких судом правильно встановлені обставини події.

Так, з матеріалів справи не вбачається, щоб в ході конфлікту між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 остання вчинила такі дії, які б загрожували життю чи здоров'ю засудженого ОСОБА_5, що свідчить про відсутність обставин, за яких він міг би вбачати реальну загрозу з боку потерпілої. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що існування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_5 у заподіянні останній тілесних ушкоджень за обставин, встановлених судом.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення даної справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони повно і всебічно досліджені в судовому засіданні і належно оцінені судом.

Таким чином, суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_5 як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.

Як убачається зі змісту вироку, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та навів їх у вироку, обравши покарання у межах санкції закону. Покарання, призначене ОСОБА_5, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією захисника, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи апеляції щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи і обґрунтовано залишив апеляцію без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону органом досудового слідства або судом, які б були підставою для скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.