Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Григор'євої І.В., Фурика Ю.П.,

при секретарі

судового засідання Зінорук В.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

передставника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12012100100000624 касаційну скаргу захисника на вирок Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3,

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівного, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким призначив ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він у 19 грудня 2012 року близько 12.00 год. керуючи технічно справним автомобілем марки Mersedes-Benz 2540 (реєстр. № НОМЕР_1) з причепом Burg (реєстр. № НОМЕР_2) і рухаючись по автошляху ПСО в м. Києві на території Бориспільського району в напрямку автодороги Київ-Харків, в порушення пунктів 1.5, 2.3 б, 13.1, 10.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки Mersedes-Benz 814 D (реєстр. № НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку, що спричинило смерть останього.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про особу ОСОБА_3, його матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора і представника потерпілого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_3 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника про суворість призначеного покарання та про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого.

Апеляційний суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються матеріалами справи, з якими захисник пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання у мінімальному розмірі за санкцією ч. 2 ст. 286 КК.

Разом із тим, цей суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину (тяжкий).

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.

З огляду на наведене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 436, 438 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.