Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І.,

при секретарі

судового засідання Зінорук В.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12013200220000022 касаційну скаргу потерпілого на вирок Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 липня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2871 грн та 4000 грн - моральної.

Апеляційний суд вирок місцевого суду скасував, постановив свій, яким призначив ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки і на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік. Постановив стягнути з нього на користь потерпілого 2729,93 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у 14 січня 2013 року близько 18.00 год. у стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись на 12 км + 100 м автодороги Томашівка-Коровинці-Рубанка у напрямку с. Косенків Недригайлівського району Сумської області, в порушення пунктів 2.9, 12.1 Правила дорожнього руху (1306-2001-п) виїхав за межі проїзної частини, внаслідок чого автомобіль перекинувся і зіткнувся з деревом, що призвело до отримання пасажиром автомобіля ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати вирок апеляційного суду і направити кримінальне провадження на новий апеляційний розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання, оскільки вважає, що ОСОБА_2 безпідставно було звільнено від його відбування з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи. Крім того вважає, що його цивільний позов повинен бути задоволений повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів, наведених у скарзі, про м'якість призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому та особі засудженого, а рішення про звільнення останнього від відбування основного покарання - вимогам ст. 75 КК.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Мотивуючи можливість звільнення засудженого від відбування покарання, суд урахував ступінь тяжкості злочину, позитивні дані про особу ОСОБА_2, притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, щире каяття та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Враховано судом і вчинення злочину засудженим у стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання.

Отже, твердження у касаційній скарзі про те, що суди апеляційний суд чогось не врахував, є необґрунтованими.

Тому, з урахуванням наведених обставин і даних про особу засудженого, колегія суддів не вважає призначене ОСОБА_2 цим судом покарання зі звільненням від відбування основного покарання м'яким та неправильним.

З дотриманням процесуального і матеріального закону вирішено у кримінальному провадженні і цивільний позов потерпілого, про що у рішенні суду апеляційної інстанції наведено відповідні мотиви.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого.

Керуючись статтями 436, 438 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Сумської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.