Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів Квасневської Н.Д, Кульбаби В.М., Пойди М.Ф., при секретарі за участю прокурора Петрику В.В., Парусова А.М.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201305098000186, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 травня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 з підстав їх необгрунтованості в частині призначеного покарання. Вважає, що поза увагою місцевого та апеляційного судів залишилися пом'якшуючі покарання ОСОБА_6 обставини, які, на думку захисника, є підставою для призначення засудженому більш м'якого покарання та застосування ст. 75 КК України.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він 15 січня 2013 року з метою вчинення відкритого викрадення чужого майна прийшов до торгового намету ПП ОСОБА_8 біля будинку АДРЕСА_2, де, застосував до реалізатора ОСОБА_9 насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, заподіявши легке тілесне ушкодження, та відкрито заволодів належною ОСОБА_8 сумкою-гаманцем, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 2750 грн., однак, злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій не оспорюються в касаційній скарзі.

Як убачається зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, урахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема, що ОСОБА_6 негативно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, перебуває на обліку у лікара-психіатра, та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України немає.

При призначенні покарання ОСОБА_6, суд належним чином мотивував своє рішення, тому підстав вважати вирок таким, що не відповідає вимогам закону, немає.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при перегляді справи в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції належним чином перевірені наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_10 доводи щодо невідповідності призначеного засудженому покарання внаслідок суворості та прийнято рішення з наведенням докладних підстав його прийняття.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.