Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула 15 квітня 2014 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 8 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2013 року в справі про оскарження ОСОБА_1 постанови органу досудового слідства про порушення кримінальної справи.

Вказаною постановою місцевого суду, залишеною без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову заступника начальника слідчого відділу Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області Колгана П.В. від 20 липня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо скаржника за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування зазначених рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки на час порушення кримінальної справи для цього були приводи та підстави.

В запереченнях на цю скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а оскаржені рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий суд скасував постанову органу досудового слідства через відсутність підстав до порушення кримінальної справи, передбачених ст. 94 КПК України 1960 року, тоді як з відповідних матеріалів вбачається, що підставою до порушення справи стали достатні дані про наявність ознак злочину.

Зокрема, такі дані містяться в поясненнях очевидців події ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Отже, вищезазначені висновки місцевого суду не відповідають змісту постанови про порушення кримінальної справи та даним, які містяться в поясненнях очевидців події.

Окрім того, відповідно до положень ст. 236-8 КПК України 1960 року, розглядаючи скаргу суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, що стали підставою для винесення постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті.

Усупереч цим вимогам, місцевий суд дав оцінку даним, які стали підставою для порушення кримінальної справи, як доказам, оскільки визнав, що ОСОБА_1 не діяв з хуліганських мотивів тощо.

За таких обставин, колегія суддів визнає оскаржене рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст. 236-8 КПК України 1960 року, оскільки суд вийшов за межі розгляду справи і, замість перевірки наявності підстав та приводів для порушення кримінальної справи, вдався до недопустимої на стадії розгляду скарги оцінки даних про наявність ознак злочину, як доказів.

Апеляційний суд не звернув увагу на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили постановити законне та обґрунтоване рішення.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 8 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2013 року в справі про оскарження ОСОБА_1 постанови про порушення кримінальної справи скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.