Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В., за участю прокурора Кравченко Є.С., засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2013 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Хмельницького, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2012 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; в порядку ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2012 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя м. Хмельницького, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя м. Хмельницького, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6 433 грн та 5 000 грн моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винуватими в тому, що вони 12 червня 2012 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на вчинення грабежу щодо ОСОБА_10, розподілили між собою ролі, згідно з якими, ОСОБА_6 мав відвести потерпілого у безлюдне місце, яке вищевказані особи обумовили між собою завчасно, і, визначивши час, що найкраще підходитиме для пограбування, повідомити про це ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і тоді останні мали здійснити відкрите заволодіння майном потерпілого. Так, діючи згідно із заздалегідь розробленим планом, ОСОБА_6 відвів ОСОБА_10 у недобудоване приміщення поряд із заводом "ТЕМП" на просп. Миру, 99/1 у м. Хмельницьку, в якому приблизно о 23.30 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_8, вийшовши за межі їхньої спільної домовленості, із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, що виразилось у завданні ударів руками та ногами по різних частинах тіла, заволоділи його золотими виробами на загальну суму 13 000 грн. У подальшому засуджені витратили виручені за золоті вироби гроші на власні потреби.

Апеляційний суд Хмельницької області, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженим покарання і постановив свій вирок від 21 жовтня 2013 року, яким призначив покарання:

- ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією Ѕ частини майна, крім житла, і на підставі ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків визначив останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією Ѕ частини майна, крім житла.

- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією Ѕ частини майна, крім житла;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації його дій, посилається на те, що апеляційний суд не повною мірою врахував сукупність усіх обставин, які пом'якшують покарання, і прийняв помилкове рішення про призначення йому надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Як убачається зі змісту касаційних скарг засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, посилаючись на надмірну суворість покарання, порушують питання про зміну вироку апеляційного суду щодо засудженого та призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. Вважають, що апеляційний суд за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, належним чином врахувавши всі обставини справи, мав змогу призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

У касаційних скаргах, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, які є аналогічні за змістом, зазначається, що суд апеляційної інстанції постановив вирок, не повною мірою врахувавши фактичні дані про обставини вчиненого злочину та про особу винного. Вважають, що апеляційний суд при призначенні покарання врахував не всі обставини, які знижують ступінь тяжкості злочину й ступінь небезпечності ОСОБА_6 для суспільства. Просять пом'якшити призначене засудженому покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбуття покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 на підтримання своїх касаційних вимог, думку прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засуджених та їх захисників, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в вчиненні цього діяння, його кримінально-правова оцінка за ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що ж стосується рішення суду апеляційної інстанції про невідповідність покарання, призначеного засудженим місцевим судом, ступеню тяжкості злочину та особам засуджених унаслідок м'якості, то воно відповідає вимогам закону.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його обрання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Враховуючи зазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6, апеляційний суд обґрунтовано визнав покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального закону.

Апеляційний суд урахував усі дані про осіб засуджених, у тому числі й ті, на які посилаються скаржники в касаційних скаргах, молодий вік засуджених, при цьому обґрунтовано врахував і конкретні обставини справи, спосіб та механізм вчинення злочину, а саме ретельне планування й готування до злочину, порядок завдання тілесних ушкоджень, заподіяння ударів по життєво важливих органах, роль кожного зі співучасників у вчиненні протиправних дій щодо ОСОБА_10, наслідки у виді завдання останньому легких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості, а також незаконного заволодіння його майном на загальну суму 13 000 грн.

Умисний злочин проти особи засуджені вчинили у стані алкогольного сп'яніння, що згідно зі ст. 67 КК України суд правильно встановив як обставину, що обтяжує покарання.

Водночас апеляційна інстанція погодилася з наведеними місцевим судом таких обставинами, що пом'якшують покарання, як щире каяття засуджених та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, у вироку апеляційного суду слушно зазначено й про неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції - в частині не призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Матеріалами справи спростовуються доводи засудженого ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що органами досудового слідства неповно та недостатньо з'ясовано обставини, які впливають на розмір призначеного покарання.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що досудове слідство було проведено з дотриманням вимог ст. 22 КПК України 1960 року. В ході проведених слідчих дій було з'ясовано всі обставини, які мали значення для кримінально-правової оцінки діяння, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У судовому засіданні суд дослідив усі обставини, які могли мати значення для справи, у тому числі й ті, які пом'якшують покарання, тому касаційні доводи ОСОБА_5 щодо неповноти досудового та судового слідства є безпідставними.

З урахуванням наведеного суд, дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності та керуючись ст. 65 КК України, належно вмотивувавши своє рішення, призначив засудженим покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів. У зв'язку з цим доводи касаторів про призначення явно несправедливого покарання внаслідок суворості є необґрунтованими. Колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для застосування статей 69, 79 КК України.

Порушень вимог матеріального чи кримінально-процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення по справі, не встановлено, тому, відповідно немає підстав для задоволення касаційних скарг.

З огляду на викладене касаційні скарги засуджених та їх захисників задоволенню не підлягають.

Крім того, у ст. 396 КПК України 1960 року вказано вичерпний перелік рішень, які суд приймає в результаті касаційного розгляду справи. До компетенції суду касаційної інстанції не входить одночасне скасування вироку суду та пом'якшення покарання, про що ставлять питання в касаційних скаргах засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 й ОСОБА_8 - без зміни.