Вищий спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М.Й., Наставного В.В., Слинька С.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року щодо нього,

цим вироком засуджено

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

- за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки;

- за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки;

- за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки і 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишений без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 доводить, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу внаслідок суворості. Указує на те, що суд при призначенні йому покарання за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України неповною мірою врахував визнання ним винуватості у вчинених злочинах, щире каяття та сприяння органам досудового розслідування у їх розкритті, позитивні характеристики за місцем проживання, відсутність судимості, не перебування на спеціальних обліках, часткове відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини. Просить змінити судові рішення щодо нього, пом'якшити призначене йому покарання за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, застосувавши статті 69, 75 КК України.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення скарги з мотивів, наведених у ній.

Засудженим не оскаржуються правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України.

У касаційній скарзі також не йдеться про наявність істотних порушень кримінального процесуального закону, які б були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень щодо ОСОБА_4

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_4 покарання ураховано тяжкість вчинених злочинів, дані про засудженого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості та характер вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесені до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, те, що він в силу ст. 89 КК України не має судимості, посередньо характеризувався. Обтяжуючими покарання обставинами суд визнав рецидив злочинів та вчинення ОСОБА_4 злочину відносно особи похилого віку. Пом'якшуючою покарання обставиною визнано щире каяття ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його було засуджено.

Урахувавши тяжкість вчинених злочинів, їх кількість, дані про засудженого, пом'якшуючу та обтяжуючі покарання обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування статей 69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, як про це просить особа, яка подала касаційну скаргу.

Призначене засудженому покарання за вчинення злочинів, за які його було засуджено, є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, а тому відповідно до п.2 ч.2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.