5-578км14 Про давання хабара за закриття кримінальної справи та шахрайство, скоєні шляхом зловживання владою заступником начальника управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом - 10.04.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних органах, строком на 3роки без конфіскації майна;

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання - радник податкової служби 1 рангу 5 категорії.

- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки ;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 4 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних органах, строком на 3 роки, без конфіскації майна з позбавленням спеціального звання - радник податкової служби 1 рангу 5 категорії.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він, будучи заступником начальника управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, начальником відділу фінансових розслідувань державної податкової служби України у Вінницькій області, постійно обіймаючи посаду працівника державного органу, пов'язану з виконанням організаційно розпорядчих функцій, радником податкової служби І рангу і державним службовцем 5 категорії, вчинив злочини за наступних обставин.

05 лютого 2012 року о 10 год ОСОБА_5 під час зустрічі з ОСОБА_6, будучи працівником правоохоронного органу, зловживаючи службовим становищем, підбурив останнього до передачі хабара особам, що займають відповідальне становище,- начальнику управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області ОСОБА_7 у розмірі 16000 доларів США, за сприяння у закритті кримінальної справи, яку порушено 27 грудня 2011 року за фактом використання підроблених документів за ч. 3 ст. 358 КК України, та 40000 доларів США начальнику управління податкової міліції ДПС у Вінницькій області ОСОБА_8, слідчому в ОВС СВ УПМ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_9, наглядовому прокуророві, особу якого у ході досудового слідства не встановлено, за сприяння у закритті кримінальної справи, порушеної 31 січня 2012 року щодо директора ТОВ "Вінсервіс" ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 212 КК України, однак не мав наміру передавати вказані кошти зазначеним особам, а планував заволодіти ними шляхом обману та зловживання довірою.

09 лютого 2012 року о 13 год. ОСОБА_5, перебуваючи в адміністративному корпусі заводу "Аналог", що розташований у м. Вінниці по Хмельницькому шосе, 82, достовірно знаючи, що він будь-яким чином не може вплинути на закриття кримінальної справи, порушеної за фактом використання підроблених документів за ч. 3 ст. 358 КК України, отримав від ОСОБА_6 частину коштів в сумі 10000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на час вчинення злочину становило 79875 грн, для передачі як хабара начальнику управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області ОСОБА_11, хоча не мав наміру їх передавати, а планував заволодіти та заволодів ними шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6

Одночасно ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6, що іншу частину грошей в розмірі 6000 доларів США йому необхідно буде передати пізніше для передачі начальнику управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області ОСОБА_7 і 40000 доларів США начальнику управління податкової міліції ДПС у Вінницькій області ОСОБА_8, слідчому в ОВС СВ УПМ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_9, наглядовому прокуророві, особу якого у ході досудового слідства не встановлено, на що ОСОБА_6 погодився. При цьому ОСОБА_5 не мав наміру передавати зазначені кошти, а планував заволодіти ними шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6

Тобто ОСОБА_5 вчинив усі залежні від нього дії, направленні на підбурювання до давання хабара, особам, що займають відповідальне становище, та на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, у великому розмірі, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Злочини не були доведені до кінця, з причин що не залежали від волі ОСОБА_5, оскільки він був затриманий працівниками УСБ України у Вінницькій області.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі заступник прокурора Вінницької області просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог указує на те, що судом неправильно застосовано вимоги ст. 75 КК України, а при призначенні засудженому покарання не було враховано тяжкості вчиненого злочину, позицію ОСОБА_5, який вину у його вчиненні не визнав, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції. Посилається на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У доповненні до касаційної скарги прокурор зазначає про зворотню дію кримінального закону в часі та просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального права, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення захисником ОСОБА_12 і доповнення до нього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу заступника прокурора Вінницької області з доповненням до неї та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі та у доповненні до неї, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27 і ч.4 ст. 369 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

Разом з тим судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Зокрема, ст. 377 КПК України 1960 року передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із постановленим вироком, на нього були подані апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисниками ОСОБА_5 ОСОБА_13 і ОСОБА_12.

Доводи апеляції прокурора щодо незаконності постановленого вироку щодо ОСОБА_5 вироку були аналогічними доводам касаційних скарг прокурора, зокрема, з мотивів неправильного застосування кримінального закону (ст. 75 КК України) та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу внаслідок м'якості. На обґрунтування указаних вимог були наведені відповідні мотивовані доводи.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на її доводи, сформулював свої висновки щодо безпідставності тверджень прокурора без урахування наступного.

Так, згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебував, характеризувався позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку.

При цьому судом пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин встановлено не було.

Одночасно, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд у вироку своє рішення взагалі не мотивував і не указав, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

При цьому судом не враховано тяжкості вчинених злочинів, їх наслідків, а ті дані про особу засудженого, на які послався суд у вироку, не дають підстав вважати, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання.

Тобто суд, призначивши покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України, прийняв таке рішення без належного урахування тяжкості вчинених ним злочинів, без повного дослідження й оцінки всіх обставин справи, даних про особу засудженого, у зв'язку з чим таке покарання не може бути визнано необхідним й достатнім через його м'якість.

Прокурор зазначав про це у апеляції, проте суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не звернув уваги на порушення, допущені місцевим судом.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу формально, не спростував належним чином доводів прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом кримінального закону (ст. 75 КК України), м'якості призначеного засудженому покарання, та не навів в ухвалі обґрунтованих підстав, через які, зокрема, апеляцію прокурора визнано необґрунтованою.

Тобто ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, а судом апеляційної інстанції істотно порушено право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен виконати вимоги ст. 358 КПК України 1960 року, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, у тому числі у частині кваліфікації дій ОСОБА_5, перевірити доводи апеляцій учасників процесу, а також правильність призначеного ОСОБА_5 покарання та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Якщо не буде встановлено пом'якшуючих покарання обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м'яким.