Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Кравченка С.І., Суржка А.В.,

при секретарі Сідько В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013260240000064 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1,

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. Зазначає, всі пом'якшуючі обставини, на які послався суд апеляційної інстанції, вже були враховані районним судом, а тому висновок суду апеляційної інстанції про суворість призначеного районним судом покарання, вважає безпідставним та належним чином не мотивованим. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано великий розмір збутого наркотичного засобу.

В поданих запереченнях засуджений вважає судові рішення законними і обґрунтованими і просить залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року вирок суду змінено. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 роки позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 9 червня 2013 року, перебуваючи в с. Бутівка Сосницького району Чернігівської області, за 5000 грн. збув покупцю ОСОБА_3 речовину рослинного походження світло-коричневого кольору, яка згідно з висновком експерта має анатомо-морфологічні ознаки рослин виду мак снотворний, містить наркотично-активні складові опію - морфін та кодеїн і є особливо небезпечним наркотичним засобом маковою соломою. Маса макової соломи в перерахунку на висушену речовину становить 1518,2 г.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі зібраних у встановленому законом порядку і досліджених у судовому засіданні доказів, які належно оцінені і отримали правильну юридичну кваліфікацію. За наявності достатніх підстав суд призначив покарання засудженому із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтованість цього висновку, кваліфікація дій засудженого перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Разом із тим, доводи прокурора щодо м'якості покарання, призначеного судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Змінюючи вирок та приймаючи рішення про пом'якшення покарання, колегія суддів апеляційного суду виходила з тих самих обставин, які були враховані судом першої інстанції.

Крім того, зазначивши, що підбурювачем до вчинення злочину є особа, яку підіслали працівники міліції та пославшись на відсутність в матеріалах справи об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 раніше займався збутом наркотичних засобів, колегія суддів прийшла до висновку, що засудженому із застосуванням ст. 69 КК України слід пом'якшити призначене покарання.

Проте апеляційний суд не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Згідно з цими засадами, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Відповідно до вимог ст. 69 КК України та роз'яснень, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Натомість, апеляційний суд узагалі не врахував кількість збутого наркотичного засобу та не взяв до уваги, що за наявності перелічених ним обставин, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції вже було застосовано ст. 69 КК України та призначено засудженому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Висновки апеляційного суду про те, що призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України занадто суворе і недоцільне є непереконливими, а обґрунтування такої позиції в ухвалі ставить під сумнів законність ухваленого судового рішення з огляду на вимоги ст. 271 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними у касаційній скарзі, про м'якість призначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.