Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 10 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 13 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від призначеного покарання з випробування, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені цивільні позови: прокурора - задоволено, а потерпілого ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто із засудженого на користь Центральної міської клінічної лікарні № 6 м. Донецька 1254,04 грн.

Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2075,81 грн., моральної шкоди - 20000 грн., витрати на послуги адвоката - 1000 грн.

Апеляційним судом Донецької області 19 листопада 2013 року цей вирок скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі.

За цивільними позовами стягнуто із засудженого на користь Центральної міської клінічної лікарні № 6 м. Донецька 1254,04 грн. та на користь ОСОБА_2 2075,81 грн. відшкодування матеріальної шкоди і 20000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 24.10.2011 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території літньої площадки кафе "Сакура", розташованої по вул. Петровського, буд. 113-А в м. Донецьку під час конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, умисно, протиправно, наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область щелепи праворуч і один удар кулаком правої руки в область щелепи ліворуч, один удар коліном правої ноги в область паху. У цей же день приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на території літнього кафе "Сакура", наніс ОСОБА_2 один удар долонею правої руки в область лівої щоки та один удар коліном правої ноги в область паху. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а тому просить судове рішення скасувати та закрити провадження у справі, оскільки його вина не доведена зібраними у справі доказами, а потерпілий його оговорює. Вказує, що потерпілий звернувся до лікарні не відразу після конфлікту, а лише в кінці дня 25.10.2010 року, а тому до цього часу він міг де завгодно отримати тілесні ушкодження. Наголошує, що показаннями свідків не підтверджується, що саме він наніс потерпілому удар коліном в область паху. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не врахував, що він раніше не судимий, працює і колектив просить передати його на поруки, має на утриманні двох дітей та батька пенсіонера. Вважає неправильним вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди та витрат на послуги адвоката. Вказує, що суд, без належного вмотивування, взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону. Дослідив і проаналізував показання засудженого, який вину не визнав, зазначив, що ударів коліном в пах ОСОБА_2 не наносив, однак не заперечував конфлікту та штовханини з потерпілим; потерпілого ОСОБА_2, щодо обставин конфлікту та заподіяння йому тілесних ушкоджень саме засудженим; свідка ОСОБА_4, яка повідомила, що син розповів їй про обставини конфлікту та побиття його засудженим, а також скаржився на біль в області паху, після чого вона викликала швидку; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутні на місці події, підтвердили, що між засудженим та потерпілим відбулась сварка, яка переросла у конфлікт, після чого засуджений та потерпілий виходили з кафе на вулицю; ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які бачили сутичку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; протоколи пред'явлення фотознімків та осіб для впізнання, під час яких потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу, що заподіяла йому тілесні ушкодження; протокол очної ставки між потерпілим та засудженим, під час якої потерпілий підтвердив свої показання; протокол відтворення обстановки та обставин події з фото таблицею до нього; висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким ОСОБА_2 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я та утворились від дії тупих предметів, можливо в строк та при обставинах, зазначених потерпілим; додатковий висновок судово-медичної експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Усі наведені та інші докази були ретельно перевірені судом, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку і повністю спростовують доводи касаційної скарги засудженого про його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Колегія суддів погоджується з висновком про те, що ОСОБА_1 при вчиненні протиправних дій відносно потерпілого, усвідомлював, що може заподіяти шкоду здоров'ю ОСОБА_2, передбачав суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажав настання цієї шкоди.

Сукупність наведених у вироку доказів, які узгоджуються між собою та їх аналіз, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Викладені у касаційній скарзі доводи, щодо незаконності засудження, які аналогічні доводам апеляції ОСОБА_1 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За результатами їх перевірки в апеляційному порядку, суд визнав їх безпідставними, зазначивши докладні мотиви свого рішення про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України, достатність і допустимість досліджених судом доказів та їх достовірність.

Що стосується призначеного покарання, то воно засудженому призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції погодився із видом покарання, яке обрано судом першої інстанції, але дійшов висновку про можливість його пом'якшення, належно вмотивувавши прийняте рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки, ОСОБА_1 своєї вини не визнав, у вчиненому не розкаявся, не відшкодував заподіяну шкоду, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням усіх зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці, що відповідає призначеному покаранню у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових злочинів. Підстав для його пом'якшення, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, не вбачається.

Рішення суду щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з засудженого відповідає вимогам ст. ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, узгоджується з принципом розумності та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілого за наслідками отриманих ним травм та документів, наданих на підтвердження цивільних позовів.

Істотних порушень кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального законів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.