Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кравченка С. І.,

суддів: Літвінова Є. В., Суржка А. В.

потерпілої ОСОБА_1

представника

потерпілої ОСОБА_2

з участю прокурора Кравченко Є. С.

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_3,

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2013 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", а справу стосовно нього закрито.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2013 року постанова суду першої інстанції залишена без зміни.

Органом досудового слідства, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 01 жовтня 2010 року близько 11 годин 20 хвилин, керуючи автомобілем "ВАЗ 21104", рухаючись зі швидкістю 60 км/год по проспекту Бандери в м. Тернополі, не був достатньо уважним на виникнення небезпеки щоб своєчасно відреагувати, не вжив своєчасно всіх заходів для зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, чим порушив вимоги п. п. 2. 3 (б) і 12.3 ПДР (1306-2001-п) України. ІНФОРМАЦІЯ_6 року потерпілий ОСОБА_4 в результаті отриманих тілесних ушкоджень помер.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної ДТП та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_4

Закриваючи кримінальну справу та звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин з необережності, на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) мав дитину, якій не виповнилось 18 років та він не позбавлений батьківських прав, а також те, що він погоджується із застосуванням до нього акта амністії.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Потерпіла вважає, що вказані судові рішення є незаконні та винесені з грубими порушеннями процесуального та кримінального закону, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин з непрямим умислом і до нього не може застосовуватися амністія. Крім того, потерпіла ОСОБА_1 вказує, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось чи позбавлений ОСОБА_3 батьківських прав.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2013 року залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу потерпілої та просила судові рішення стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а також просила винести окрему ухвалу стосовно представника потерпілої ОСОБА_2 за неналежне надання правової допомоги потерпілій; потерпілу та її представника, які підтримали касаційну скаргу, просили судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію ст.1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом.

Також до ст. 8 згаданого Закону, питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 скоїв злочин 01 жовтня 2010 року, а тому на нього поширюється дія Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, відповідно до ст. 12 КК України злочин не відноситься до особливо тяжких.

Також, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3 в своєму клопотанні до суду просив задовольнити подання органу досудового слідства, затвердженого прокуратурою Тернопільської області та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) , так як він на день набрання чинності вказаним Законом має дитину, якій не виповнилось 18 років і він не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного закону ОСОБА_3 не входить до переліку осіб стосовно яких амністія не застосовується.

Таким чином, ОСОБА_3 підпадає під дію п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року і відповідно до вимог статей 1, 6 згаданого Закону суд був зобов'язаний закрити справу стосовно нього у зв'язку з актом амністії.

Крім того, з копії актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була надіслана на запит ВССУ до начальника відділу РАЦС Тернопільського МУЮ, убачається, що ОСОБА_3 є його батьком і батьківських прав не позбавлений.

Також до поданих заперечень на касаційну скаргу потерпілої

ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 додав:

- довідку, з якої убачається, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3;

- нотаріально завірену заяву від дружини ОСОБА_6, з якої видно, що між нею та чоловіком ОСОБА_3 жодного разу не виникало питань щодо розірвання шлюбу чи позбавлення когось із подружжя батьківських прав;

- свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3;

- ксерокопію свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5;

- довідку Тернопільської міської ради, відповідно до якої орган опіки та піклування Тернопільської міської ради не надавав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3;

- довідку, видану Тернопільським міськрайонним судом Тернопілської області про те, що цивільна справа про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 в суді не розглядалась.

Отже, судом першої інстанції та апеляційної інстанції в повній мірі дотримані положення і вимоги Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) та кримінально-процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанції і вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.