Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Дембовського С.Г.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

розглянула в судовому засіданні 10 квітня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік. Зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття основного покарання строк тримання під вартою з 30 вересня 2010 року по 22 березня 2012 року, обмежившись відбутим покаранням.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік.

Зараховано ОСОБА_3 у строк відбуття основного покарання строк тримання під вартою з 30 вересня 2010 року по 23 лютого 2012 року, обмежившись відбутим покаранням.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за скоєні ними злочини за таких обставин.

ОСОБА_1, працюючи головою Алупкінської міської ради, в період 2006-2010 років, будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов'язки по здійсненню контролю за організацією і проведенням сесій Алупкінської міської ради, у зв'язку із несумлінним ставленням до виконання покладених на нього функціональних обов'язків, не перевірив дані відображені в ситуаційних планах з позначенням меж і місця розташування проектованих до відведення земельних ділянок, а також висновках про можливості закріплення земельних ділянок, діючи самовпевнено і легковажно, розраховуючи на правдивість відображених в даних документах відомостей, підписав відповідно прийняті на засіданнях сесій Алупкінської міської ради рішення щодо земельної ділянки Державної установи "Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України, які не відповідали чинному законодавству та заподіяли істотної шкоди інтересам держави.

ОСОБА_2, працюючи землевпорядником Алупкінської міської ради, в період 2006-2010 роках, будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов'язки з оформлення технічної документації про можливість виділення земельних ділянок громадянам та юридичним особам, у зв'язку з несумлінним ставленням до виконання покладених на нього функціональних обов'язків, не перевірив дані відображені в ситуаційних планах з позначенням меж і місця розташування проектованих до відведення земельних ділянок, в результаті чого на засіданнях сесій Алупкінської міської ради були прийняті рішення щодо земельної ділянки Державної установи "Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України, які не відповідали чинному законодавству та заподіяли істотної шкоди інтересам держави.

ОСОБА_3, працюючи головним архітектором м. Алупка, в період 2006-2010 роках, будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов'язки по оформленню проектної документації про можливість виділення земельних ділянок громадянам та юридичним особам, у зв'язку з несумлінним ставленням до виконання покладених на нього функціональних обов'язків, не перевірив дані відображені у висновках про можливості виділення земельних ділянок, в результаті чого на засіданнях сесій Алупкінської міської ради були прийняті рішення щодо земельної ділянки Державної установи "Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України, які не відповідали чинному законодавству та заподіяли істотної шкоди інтересам держави.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на невірну оцінку наявних доказів, тому вважає невірною кваліфікацію дій засуджених за ч. 1 ст. 367 КК України, що в свою чергу призвело до призначення їм покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного та особам засуджених внаслідок м'якості.

Тривалий час не розглядалась вказана касаційна скарга у зв'язку з неодноразовими клопотаннями засуджених та їх захисників про перенесення розгляду справи і їх неявкою в судові засідання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ґрунтується на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку мають бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, що підтверджують висновки суду.

Згідно зі ст. 334 КПК України 1960 року при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достатності й достовірності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України 1960 року.

Прийняття одних і відхилення інших доказів суд повинен мотивувати.

Проте наведених вище вимог закону під час розгляду справи суд не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 382 КК України.

З таким обвинуваченням справа надійшла й до місцевого суду.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 367 КК України.

Суд першої інстанції в порушення вимог кримінально-процесуального закону мотивував прийняте рішення одними доказами без достатніх обґрунтувань того, через що відкинув інші докази у справі.

Крім того, суд першої інстанції, виключивши частину пред'явленого обвинувачення, не достатньо обґрунтував прийняття саме такого рішення.

За таких обставин, вказані порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти однозначного висновку про правильність застосування закону при юридичній оцінці дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

З огляду на наведене, вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх, при доведеності вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинах, правильно кваліфікувати їх дії із урахуванням внесених змін до редакції відповідних статей КК України (2341-14) , за якими останнім пред'явлено обвинувачення, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.