Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Дембовського С.Г.,

суддів: Крижановського В.Я., Мороза М.А.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 10 квітня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням строком на три роки права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості посади службових осіб, до повноважень яких належить ведення реєстрів права власності;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості посади службових осіб, до повноважень яких належить ведення реєстрів права власності.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та приєднання до нього додаткового покарання остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням строком на три роки права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості посади службових осіб, до повноважень яких належить ведення реєстрів права власності.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України від призначених покарань засудженого ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із закінченням строків давності його притягнення до кримінальної відповідальності за вказані злочини.

У пред'явленому ОСОБА_1 обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2013 року апеляції прокурора, потерпілого та засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за скоєні ним злочини за таких обставин.

У період з 1 серпня 2002 року по 31 серпня 2002 року ОСОБА_1, обіймаючи посаду виконавчого директора ТОВ "Миколаїв-реєстр", що знаходиться по вул. Садова, 1 у м. Миколаєві, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересів служби. Вчинив зловживання своїм службовим становищем, службове підроблення документів.

У серпні 2002 року до ОСОБА_1, як до службової особи ТОВ "Миколаїв-реєстр", звернувся за консультаціє. ОСОБА_2, який бажав придбати акції ВАТ "Бандурівське ХПП". ОСОБА_1 надав йому чисті бланки заяв про зміну анкетних даних, договору купівлі-продажу цінних паперів та передавального розпорядження, порадивши при їх оформленні не заповнювати реквізити цих документів, щоб не допустити помилок та не зіпсувати бланків, а поставити лише підписи учасників договорів.

В той же період часу до ОСОБА_1 звернувся директор ТОВ НТФ "Інтермет" ОСОБА_3 з проханням придбати для нього за 100 000 грн близько 15% акцій ВАТ "Бандурівське ХПП".

Протягом серпня 2002 року ОСОБА_2 скуповував акції ВАТ "Бандурівське ХПП" у акціонерів, при цьому надавав для підписання чисті бланки договорів купівлі-продажу цінних паперів і передавальних розпоряджень, іноді бланки про зміну анкетних даних. Ці бланки 31 серпня 2002 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 для їх заповнення та реєстрації у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 після отримання бланків від ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, заповнив реквізити вказаних вище договорів купівлі-продажу і передавальних розпоряджень, зазначивши завідомо неправдиві дані про продаж акціонерами своїх акцій ОСОБА_3 та підробив у них підпис останнього, після чого передав їх для реєстрації реєстратору ТОВ "Миколаїв-реєстр", внаслідок чого 13 вересня 2002 року до реєстру власників іменних акцій ВАТ "Бандурівське ХПП" було внесено відомості про продаж акціонерами цього товариства своїх акцій ОСОБА_3

Внаслідок цих злочинних дій потерпілому ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди не менше як на 7 898 грн, що на момент вчинення злочину більше ніж у 250 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить про скасування постановлених щодо нього судових рішень із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд або нове розслідування. При обґрунтуванні свого прохання заперечив встановлені судами фактичні обставини справи, вважає проведене досудове та судове слідство неповним та необ'єктивним, а винність у скоєнні злочинів - недоведеною. При цьому просив про зміну судових рішень, зазначивши про неправильну кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 364 КК України замість ч. 2 ст. 364-1 КК України, оскільки скоїв злочин, будучи службовою особою юридичної особи приватного права; на неправильну кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 366 КК України, так як за таких обставин він несе подвійну відповідальність - кваліфікуюча ознака "тяжкі наслідки" вже інкримінована йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 364 КК України. Одночасно при цьому просить про виправдання за ч. 2 ст. 366 КК України, мотивуючи тим, що суд виправдав його за ч. 1 ст. 366 КК України як такого, що службове підроблення не скоював. Крім того, зазначив, що його дії мали б бути кваліфіковані за ст. 223-2 КК України, що є спеціальною нормою щодо скоєння злочинів із цінними паперами, тощо.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий просив судові рішення залишити в силі, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу засудженого частково та просив про зміну судових рішень і перекваліфікацію дій засудженого із закриттям провадження у справі на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ґрунтується на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку мають бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, що підтверджують висновки суду.

Проте наведених вимог закону під час розгляду справи суд не дотримався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений, зокрема й за ч. 2 ст. 364 КК України. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Миколаїв-реєстр" є юридичною особою приватного права, а тому ОСОБА_1 на час вчинення злочину був службовою особою юридичної особи приватного права.

Законом України від 7 квітня 2011 року Кримінальний кодекс України (2341-14) доповнено новою статтею 364-1, якою встановлено кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Частиною 2 цієї статті встановлено кримінальну відповідальність за це діяння, якщо воно спричинило настання тяжких наслідків.

На час постановлення вироку щодо ОСОБА_1 та перегляду справи щодо нього в апеляційному порядку вказаний закон вже набув чинності, однак з огляду на те, що санкція ч. 2 ст. 364-1 КК України порівняно із санкцією ч. 2 ст. 364 КК України є більш м'якою (передбачала, крім позбавлення волі, ще два основних більш м'яких видів покарань - штраф та арешт, а з послідуючими змінами Законом України від 15 листопада 2011 року - лише штраф), то суди всупереч вимогам ст. 5 КК України, ст. 365 КПК України 1960 року, неправильно застосували кримінальний закон.

Крім того, судами допущено неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого одночасно й за ч. 2 ст. 366 КК України замість ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки не враховані правові позиції Верховного Суду України щодо неприпустимості подвійної відповідальності за одні і ті самі наслідки.

За таких обставин, вказані порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти однозначного висновку про правильність застосування закону при юридичній оцінці дій ОСОБА_1, тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх, правильно кваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 із урахуванням внесених змін до редакції відповідних статей КК України (2341-14) , за якими останньому пред'явлено обвинувачення, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.