Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1,

при секретарі Сідько В.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Заявлений по справі цивільний позов задоволено частково, постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_2 150000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а з НАСК "Оранта" - 14144 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДКЦ при ГУ МВС України в Київській області 5195, 92 грн. за проведення експертиз.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2011 року близько 8 год. 30 хв., керуючи автомобілем "ВАЗ-21011", державний номер НОМЕР_1, по вул. Васильківській в с. Безп'ятне Київської області, рухаючись навпроти будинку № 44, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 14.2 (б), 14.6 (а, г) та дорожньої розмітки визначеної п. 1.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перед початком обгону не переконався в тому, що водій транспортного засобу, який рухався попереду, подав сигнал повороту (перестроювання) ліворуч, перетнув дорожню розмітку, яка забороняє виїзд на зустрічну смугу, розпочав виконувати маневр обгону на перехресті дороги з обмеженою видимістю, де обгін заборонено, в результаті чого скоїв зіткнення з мопедом "Honda" під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 були причинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує на неповноту судового розгляду та істотні порушення кримінального процесуального закону під час проведення досудового розслідування, які не отримали належної оцінки в судовому засіданні. Також зазначає, що цивільний позов у справі було вирішено неправильно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, захисника, який підтримав касаційну скаргу, вивчивши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 410, 411 КПК України перевірка судових рішень з огляду на допущені неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження віднесена до компетенції суду апеляційної інстанції. Тому викладені в касаційній скарзі доводи про допущену судом неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи касаційним судом не перевіряються. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Оцінюючи постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення з огляду на правильність застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та правильність кваліфікації його дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема, суд дав належну оцінку показанням самого ОСОБА_2, який не заперечував факту порушення ним правил дорожнього руху, відомостям, які містяться в протоколі огляду місця пригоди з прикладеною до них схемою та фототаблицею, даними, що містяться в протоколах огляду транспортних засобів та висновках, які містяться в протоколах огляду транспортних засобів, висновках автотехнічної та судово-медичної експертиз.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку про те, що саме порушення вимог ПДР (1306-2001-п) України з боку ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали в результаті ДТП і обґрунтовано визнав його винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Щодо доводів захисника про порушення органами досудового слідства вимог КПК (4651-17) України, то вони були предметом детальної перевірки як судом першої, так і апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не дають підстав для визнання зібраних під час досудового слідства доказів неналежними.

Також є безпідставним посилання в касаційній скарзі захисника на необгрунтовану зміну прокурора, так як група прокурорів у даному кримінальному провадженні була створена у відповідності до вимог закону.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного та призначив йому покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину, є справедливим і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання щодо цивільних позовів суд першої інстанції врахував обставини справи, докази щодо розміру відшкодування спричиненої ОСОБА_2 моральної шкоди, і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 у зазначених у вироку розмірах.

При розгляді справи апеляційним судом були належним чином досліджені матеріали справи, проаналізовані докази, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини ОСОБА_2 і таким чином була надана відповідь на аналогічні доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі. Порушення вимог ст. 419 КПК України, як про те зазначено в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434 - 439 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.