Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В., суддів: Романець Л.А., Широян Т.А., з участю прокурора Сорокіної О.А., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 08 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 лютого 2010 року за ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців, на підставі ст. 81 КК України звільненого умовно-достроково на строк 10 місяців 16 днів постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2011 року,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2013 року, вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 змінено в частині призначеного покарання.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 26 серпня 2012 року о 16 год ОСОБА_5, перебуваючи у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, умисно, повторно, з корисливих спонукань, таємно викрав з прилавку магазину грошові кошти потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 1245 грн, чим завдав останній матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційній скарзі заступник прокурора області не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

При цьому прокурор вказав, що призначене судом покарання із випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України і не є достатнім для виправлення засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 у таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_6, вчиненому повторно, винним себе визнав повністю, у вчиненому розкаявся і просив суворо не карати, у зв'язку з чим, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_5 був проведений відповідно до ст. 299 КПК України 1960 року.

На підставі пояснень засудженого, та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції та змінене апеляційним судом ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтями 65, 75 КК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Мотивуючи рішення про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання, суд апеляційної інстанції врахував ті обставини, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем роботи, має постійне місце проживання, одружений, проживає спільно з матір'ю, яка є людиною похилого віку та потребу його допомоги, вчинив злочин середнього ступеню тяжкості, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував завдану шкоду.

Викладений у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції висновок, про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, у зв'язку із чим, доводи прокурора викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, є безпідставними та необґрунтованими.

На думку колегії суддів, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування судового рішення по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну заступника прокурора області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.