Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Щепоткіної В.В., Британчука В.В., за участю прокурора Деруна А.І., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 08 квітня 2014 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 1991 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 81, ст. 215-3 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; вироком Донецького обласного суду від 25 жовтня 1996 року за ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 117, п.п. "а", "ж" ст. 93, ст. 42 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2013 року за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Донецького обласного суду від 25 жовтня 1996 року ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 2 років 3 місяці позбавлення волі більш суворим за вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2013 року ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 25 липня 2010 року близько 01.45 год, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-21121, реєстраційний номер НОМЕР_1, без документів на право керування, рухаючись по автодорозі Старобільськ-Луганськ-Донецьк з боку м. Шахтарська в напрямку м. Тореза, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3, 12.1, підпункту "а" п. 2.9, підпункту "г" п. 12.6, підпункту "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів до зменшення руху автомобіля аж до його зупинки, в результаті чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини де зіткнувся з деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_6 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд повинен був призначити покарання ОСОБА_5 спочатку за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, а потім на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на часткову підтримку касаційної скарги та зміну вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 71 КК України, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Подія злочину, доведеність винності засудженого у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 286 КК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку у цій частині не оскаржено.

Покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді арешту на строк 6 місяців відповідає вимогам ст. 65 КК України, призначене з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, а також обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Проте суд припустився помилки і неправильно застосував кримінальний закон при визначенні засудженому остаточного покарання.

Так, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України злочин, за який ОСОБА_5 засуджено цим вироком, він вчинив після постановлення вироку від 25 жовтня 1996 року і до вироку від 25 липня 2013 року.

Призначаючи статочне покарання засудженому, суд першої інстанції одночасно застосував привила ст. 71 і ч. 4 ст. 70 КК України, тобто двічі включив у сукупність покарання за вчинення одного і того ж злочину, що є неприпустимим.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то йому призначається покарання за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, тобто за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, а не вироків.

Тому застосування положень ст. 71 КК України в даному випадку є неправильним застосуванням кримінального закону.

Оскільки попередній вирок щодо ОСОБА_5 був постановлений 25 липня 2013 року, а злочин за який він засуджений вироком від 30 липня 2013 року було вчинено 25 липня 2010 року, то остаточне покарання йому повинно бути призначене за ч. 4 ст. 70 КК України, тобто шляхом поглинення або складання покарання за ч. 1 ст. 286 КК України з покаранням, призначеним вироком від 25 липня 2013 року.

Таким чином в даному випадку суд не лише неправильно застосував положення ст. 71 КК України але й припустився помилки при визначенні покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, включивши в сукупність невідбуту частину покарання за вироком Донецького обласного суду від 25 жовтня 1996 року.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_5 у частині призначеного покарання - зміні, з резолютивної частини вироку підлягає виключенню рішення про призначення засудженому покарання за сукупністю вироків.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці за сукупністю вироків.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції - у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, більш суворим, призначеним вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2013 року, ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.