Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Романець Л.А., Широян Т.А.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 08 квітня 2014 року в м. Києві матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 червня 2012 року відносно ОСОБА_1

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, -

засуджений за:

ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.

Вказаним вироком засуджено також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, судові рішення відносно яких в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 червня 2012 року зазначений вирок відносно ОСОБА_1 залишений без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він у ніч з 29 на 30 листопада 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 приїхали на поле хутора Стадниця Мирнівської сільської ради, Підгаєцького району Тернопільської області, та скориставшись тим, що на полі знаходилася велика рогата худоба, яка ніким не охоронялася, умисно, таємно викрав дві корови, які належали ОСОБА_2, на загальну суму 12000 грн., а ОСОБА_3 викрав одну корову та одного бичка, які належали ОСОБА_2, на загальну суму 10000 грн.

Із викраденою великою рогатою худобою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 22000 гривень.

Крім цього, 19 березня 2011 року у вечірній час ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підводі приїхали в с. Маловоди Теребовлянського району Тернопільської області з метою вчинення крадіжки. Згідно попередньої домовленості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишилися на вулиці біля підводи, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пішли до приміщення тракторної майстерні, що належить ПАП "Агропродсервіс", де обійшли вказане приміщення, щоб переконатися, що за їх діями ніхто не спостерігає. Надалі з метою вчинення крадіжки вони за допомогою спеціально підготовленого предмету типу "лома" демонтували вікно в приміщенні. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернулися до ОСОБА_6 та ОСОБА_5, покликавши їх вчиняти крадіжку. Прийшовши до приміщення тракторної майстерні, що належить ПАП "Агропродсервіс", ОСОБА_3 проник в середину приміщення, в заздалегідь приготовлені мішки набирав селітру. В подальшому ОСОБА_5 через демонтоване вікно також проникла в середину приміщення, де разом із ОСОБА_3 набирали в мішки селітру і передавали ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які в свою чергу носили їх до металевої бочки, яка знаходилася неподалік. Набравши 25 мішків селітри, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1, та ОСОБА_5 завантажили їх на підводу та з місця вчинення злочину втекли.

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1, та ОСОБА_5 з приміщення тракторної майстерні, що належить ПАП "Агропродсервіс" в с. Маловоди Теребовлянського району Тернопільської області викрадено майно на загальну суму 4193,18 грн., чим спричинили ПАП "Агропродсервіс" матеріальних збитків на вказану суму.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить судові рішення відносно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на нове розслідування. При цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зазначає, що ОСОБА_1 не відшкодовано завдані збитки та не усунуто заподіяної шкоди, що речові докази у справі їй не повернуті, що судовий розгляд відбувся без її участі, т.я. її про розгляд справи не було належним чином повідомлено, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення залишити без зміни, зазначає про необґрунтованість касаційної скарги потерпілої.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги потерпілої та заперечень засудженого на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та доведеність його вини у вчиненні зазначених злочинів у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував: конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів; обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу засудженого та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого немає.

Враховуючи тяжкість злочинів, особу засудженого та конкретні обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Перевіряючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності вироку суду в частині засудження ОСОБА_1, у тому числі і щодо розміру і виду призначеного йому покарання.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Доводи касаційної скарги потерпілої про необхідність скасування судових рішень з підстав призначення ОСОБА_1 м'якого покарання є безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді даної справи судом касаційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 червня 2012 року відносно ОСОБА_1- без зміни.