Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Літвінова Є. В.,

суддів Суржка А. В., Орлянської В. І.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року,

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ужгород, Закарпатської області, проживаючий за адресою : АДРЕСА_1,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Вироком вирішено питання про стягнення судових витрат та про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року вирок суду першої інстанції залишений без зміни.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 13.06.2012 року близько 14 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня тяжкості, керуючи технічно справним автомобілем марки "AUDI" моделі "А6", реєстраційний номер Словацької Республіки НОМЕР_1, разом з пасажирами ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, рухався по вул. Слов'янська набережна зі сторони проспекту Свободи в напрямку вул. Баб"яка в м. Ужгороді, де при проїзді перехрестя вул. Слов'янська набережна - Радіщева перевищив дозволену швидкість в межах населеного пункту, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не впорався з керуванням, виїхав спочатку на зустрічну смугу руху, потім на узбіччя, де відбулося зіткнення з деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження, а пасажир ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити постановлені судові рішення та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що судами не враховано ступінь тяжкості та обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшуть покарання, наявність на утриманні малолітньої доньки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з касаційної скарги кваліфікація дій ОСОБА_1 за

ч. 2 ст. 286 КК України та доведеність його вини у інкримінованому йому злочині в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України суд першої інстанції в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, який вину визнав, щиро розкаявся, позитивно характеризується, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також думку потерпілого про призначення ОСОБА_1 В покарання пов'язаного з позбавленням волі. Обґрунтовано визнано судом обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що переконливих доводів про необхідність призначення засудженому менш суворого покарання та застосування ст. 75 КК України у касаційній скарзі не наведено.

З висновками суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України погодився і суд апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, судом касаційної інстанції не виявлено.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що по даній справі необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року.