Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Літвінова Є.В., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Ретунської Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Нахимівського районного суду м. Севастополя від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 06 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Нахимівського районного суду м. Севастополя від 27 травня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи з 01.09.2005 року посаду генерального директора ТОВ СРК "Севморсудремонт", у період часу з 02 вересня 2005 року по 03 серпня 2006 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, умисно, маючи реальну можливість виконати рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили 06 листопада 2004 року, та яким зобов'язано адміністрацію ТОВ "Севморсудремонт" скласти акт по формі Н - 1, не виконав вказане рішення, що виразилось в прямій безпідставній відмові, в явно відкритому небажанні виконати це рішення, а саме видати акт по формі Н - 1, який являється результатом спеціального розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві, в якому вказати, що 03 червня 2001 року ОСОБА_2 у період часу з 11 години 00 хвилин по 11 годину 30 хвилин отримав пошкодження обох очей в результаті виконання трудових обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 06 серпня 2013 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляція прокурора - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку неправильним застосуванням кримінального закону, та істотним порушенням кримінально - процесуального закону. Просить направити справу на новий судовий розгляд.

Вказує, що судом грубо порушені вимоги ст. 323, ч. 4 ст. 334 КПК, оскільки виправдуючи ОСОБА_1 судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_3 і матеріали виконавчого провадження № 111/7.

Звертає увагу, що клопотання в Сімферопольський районний суд від 20.07.2006 року, клопотання в прокуратуру від 21.07.2006 року, запит в управління дирекції Фонду соціального страхування від 01.08.2006 року, запит начальнику територіального управління Держпромнагляду від 01.08.2006 року, наказ про призначення комісії по складанню акта від 04.08.2006 року, протоколи засідань комісії від 04.08.2006 року, 08.08.2006 року, акт по формі Н - 1 від 09.08.2006 року, на які суд зробив посилання при виправданні підсудного, датовані вже після порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи, проте судом ця обставина залишена поза увагою. А посилаючись на клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2006 року в адрес Сімферопольського районного суду про роз'яснення порядку і способу виконання рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів того, що цей документ реально був відправлений адресату.

Також касатор зазначає, що наказ ОСОБА_1 про створення комісії, робота цієї комісії і складення акта по формі Н -1 мали місце 04.08.2006 року та 09.08.2006 року, тобто набагато раніше роз'яснень Сімферопольського районного суду від 28.08.2006 року, про порядок складання акта про нещасний випадок, однак ця обставина також судом не взята до уваги.

У свою чергу суд апеляційної інстанції на вищевказане уваги не звернув, та безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без зміни. ухвала суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора у повному обсязі; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх достовірності, допустимості і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК.

За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 323, 327 КПК про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину.

Як убачається з матеріалів справи, цей висновок суду зроблений судом на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.

Зокрема, на досудовому та судовому слідстві ОСОБА_1 не визнавав своєї вини та вказував, що з моменту надходження до підприємства постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 27.10.2004 року всі його дії були направлені на те, щоб у процесі розслідування нещасного випадку і оформлення акта не порушувати діюче законодавство. Пояснював, що а ні у письмовій, а ні в усній формі він не відмовляв у складенні акта по формі Н-1, а навпаки, намагався виконати рішення суду, з того моменту коли йому про це стало відомо.

Дані показання виправданого були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_4, яка суду пояснила, що після отримання ТОВ СРК "Севморсудремонт" постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 27.10.2004 року, нею за вказівкою ОСОБА_1 проводилася внутрішня перевірка наявних на підприємстві документів, які дозволяють розслідування нещасного випадку на виробництві, і, як наслідок, складання акта по формі Н -1. При цьому ОСОБА_4 суду пояснила, що у зв'язку з давністю винесення рішення суду, неможливості його оскарження, відсутності необхідної кількості відомостей про нещасний випадок, мали місце труднощі у зборі якої - небудь інформації для виконання рішення суду, проведення розслідування і складання акта по вказаній формі. І ОСОБА_1 ніяких вказівок відносно невиконання рішення суду їй не давав.

Крім того, пояснювала, що нею готувалися клопотання до Сімферопольського районного суду АР Крим про роз'яснення способу та порядку виконання рішення суду, за дорученням ОСОБА_1, проте у зв'язку з неотриманням відповіді на перше із них, вона була направлена у відрядження до вказаного суду з метою здачі наступного клопотання. Пояснювала, що у суді їй стало відомо, про те, що на адміністрацію ТОВ СРК "Севморсудремонт" покладено обов'язок по складанню акта по формі Н - 1 без проведення розслідування нещасного випадку, про що вона повернувшись із відрядження доповіла генеральному директору ОСОБА_1, яким був виданий наказ про створення комісії по складанню акта по формі Н - 1.

Показання даного свідка підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та оголошеними в порядку ст. 306 КПК показанням свідка ОСОБА_9

З матеріалів справи також вбачається, що судом був допитаний свідок ОСОБА_10, який пояснив суду, що він працював з 09.08.2001 року по 06.07.2005 року в ТОВ СРК "Севморсудремонт" на посаді юрисконсульта цього підприємства. Вказував, що після винесення рішення суду він доповів керівництву ТОВ СРК "Севморсудремонт" про суть судового рішення і про те, що необхідно скласти акт по формі Н - 1, а також необхідності розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_2 03.06.2001 року. Проте, до закінчення його трудової діяльності на вказаному підприємстві рішення суду виконано не було, розслідування не проводилося, керівництво підприємства службі по охороні праці такого розпорядження не надавало. Крім того, пояснив суду, що він особисто ОСОБА_1 про рішення суду не доповідав, оскільки на період 2004 - серпень 2005 року ОСОБА_1 не являвся генеральним директором ТОВ СРК "Севморсудремонт".

Також, як вбачається з протоколу судового засідання, судом вивчалися та досліджувались письмові матеріали справи, в тому числі, і копії матеріалів виконавчого провадження ( т. 3 а.с. 105 зв., 106).

Таким чином, як убачається з матеріалів справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, і, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на невиконання рішення суду, а відповідно і складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Вирок суду відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК. А тому, доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення судом цих вимог, є необґрунтованими.

У касаційній скарзі прокурора не зазначено жодної передбаченої у ст. 370 КПК обставини, яка би свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законний та обґрунтований вирок. Не наведено у касаційній скарзі і доказів, які спростовували б висновки суду щодо відсутності умислу та складу злочину в діях ОСОБА_1 та незаконності вироку, і давали підстави для його скасування.

Надуманими є доводи прокурора про те, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_3 і матеріали виконавчого провадження № 111/7, оскільки, вказане спростовується вироком суду.

Також, посилання прокурора про те, що всі активні дії щодо виконання рішення суду були зроблені ОСОБА_1 вже після порушення щодо нього кримінальної справи безпідставні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з моменту надходження до ТОВ "Севморсудремонт" виконавчого листа, а саме 02.09.2005 року, ОСОБА_1 приймав міри по виконанню рішення суду з моменту отримання постанови ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя про відкриття виконавчого провадження, до порушення щодо нього кримінальної справи, тобто до 24.07.2006 року (т. 1 а.с. 189).

Доводи прокурора про те, що створення комісії, робота цієї комісії і складення акту по формі Н - 1 мали місце 04.08.2006 року та 09.08.2006 року, тобто набагато раніше роз'яснень Сімферопольського районного суду від 28.08.2006 року про порядок складання акта про нещасний випадок не заслуговують на увагу, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що не дочекавшись відповіді з Сімферопольського районного суду АР Крим щодо роз'яснення порядку виконання рішення суду, до вказаного суду була направлена юрисконсульт ТОВ "Севморсудремонт" ОСОБА_4 з метою здачі наступного клопотання, та якій у суді стало відомо проте, що на адміністрацію товариства покладено обов'язок по складанню акта по формі Н-1 без проведення розслідування нещасного випадку, про що по поверненню з відрядження ОСОБА_4 доповіла генеральному директору ОСОБА_1, яким, не дочікуючись письмового роз'яснення з Сімферопольського районного суду АР Крим, був виданий наказ про створення комісії по складенню акта по формі Н-1.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про залишення виправдувального вироку без зміни, а апеляції прокурора - без задоволення, навівши в ухвалі у відповідності до вимог ст. 377 КПК ґрунтовні мотиви з приводу безпідставності доводів, наведених прокурором.

На думку колегії суддів, судові інстанції не допустили упередженість чи необ'єктивність при розгляді справи. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, чи неправильного застосування кримінального закону, як про це зазначається у касаційній скарзі прокурора, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів, -

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Нахимівського районного суду м. Севастополя від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 06 серпня 2013 року щодо виправданого за ч. 1 ст. 382 КК України ОСОБА_1, залишити без зміни.