Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й., суддів Слинька С.С., Дембовського С.Г., за участю прокурора Деруна А.І., засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2013 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 20 листопада 2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_7 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 12 лютого 2002 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільненого 13 грудня 2004 року умовно-достроково на 5 місяців 25 днів,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_11 солідарно 1579,65 грн., моральної шкоди - 100 000 грн.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

26 червня 2006 року близько 23 год 30 хв ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 підійшли до ОСОБА_12, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після чого, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючись нецензурною лайкою, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по черзі умисно нанесли удари руками і ногами по різним частинам тіла ОСОБА_12, від яких останній впав на землю і втратив свідомість. ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 піднявши потерпілого за руки потягли його за гаражі в напрямку СПТУ-8, де залишили його між гаражами. При цьому по дорозі ОСОБА_5 продовжував бити потерпілого, якого тримали ОСОБА_7 та ОСОБА_6, наносячи удари кулаками в область голови і спини. В результаті побиття ОСОБА_12 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

26 червня 2006 року близько 23год 45 хв ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля 2 під'їзду будинку АДРЕСА_2 під час сварки, яка виникла на побутовому ґрунті, умисно наніс удари по голові, спричинивши потерпілій ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Також органами досудового слідства ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, а саме в тому, що вони, діючи за попередньою змовою, вчинили напад на ОСОБА_12 із метою заволодіння його майном, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Виправдовуючи ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, суд указав, що в справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення цими особами розбою. При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2013 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2011 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на неповноту досудового розслідування і не перевірення причетності інших осіб до вчинення злочину щодо ОСОБА_12 Надаючи свій аналіз доказам, стверджує, що його винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України не доведена, справа розглянута неповно та однобічно і суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Указує на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції і невиконання цим судом вказівок суду касаційної інстанції, наданих при скасуванні ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року і направленні справи на новий апеляційний розгляд. Також стверджує що справа в апеляційній інстанції розглянута незаконним складом суду. У доповненні до касаційної скарги звертає увагу на те, що органами досудового слідства не встановлено особу, яка залишила сліди на місці вчинення злочину щодо ОСОБА_12

- засуджений ОСОБА_7 зазначає про незаконний склад суду, який розглядав справу в апеляційному порядку і недотримання цим судом вимог ст. 399 КПК 1960 року через невиконання вказівок суду касаційної інстанції.

- засуджений ОСОБА_5 просить закрити кримінальну справу по обвинуваченню його за ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі в нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_12 та на обґрунтування своїх доводів, надає свій аналіз доказам. Звертає увагу на те, що органами слідства не було встановлено, кому належать сліди залишені на місці злочину та на трупі ОСОБА_12 і на суперечність показань свідка ОСОБА_14 Стверджує, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи і кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть ОСОБА_13, оскільки ці тілесні ушкодження, зокрема, травму голови потерпіла отримала при падінні. Також посилається на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції і зазначає про незаконний склад суду, який розглядав справу в апеляційному порядку. Аналогічні доводи наводить у доповненні до касаційної скарги.

- захисник ОСОБА_8 просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України. Також посилається на те, що судом неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121 КК України за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть ОСОБА_13, оскільки травму голови потерпіла отримала при падінні.

- захисник ОСОБА_9, надаючи свій аналіз доказам, стверджує про не винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України та зазначає, що справа розглянута неповно та однобічно, а суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та не перевірив причетність інших осіб до вчинення злочину щодо ОСОБА_12 Посилається на те, що смерть ОСОБА_13 настала не від умисних дій ОСОБА_5 Одночасно зазначає про незаконний склад суду, який розглядав справу щодо ОСОБА_5 в апеляційному порядку і недотримання цим судом вимог ст. 399 КПК 1960 року через невиконання вказівок суду касаційної інстанції, наданих при скасуванні ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року і направленні справи на новий апеляційний розгляд. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину щодо ОСОБА_12 і врахувати стан здоров'я ОСОБА_5 при визначенні йому покарання.

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особам засуджених внаслідок м'якості та про направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд необґрунтовано виправдав засуджених за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки їх винність доведено зібраними у справі доказами, які, на думку прокурора, суд залишив поза увагою. Стверджує, що суд не врахував тяжкість вчинених злочинів та особу засуджених, внаслідок чого призначив засудженим надмірно м'яке покарання, на що не звернув увагу апеляційний суд.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення від захисників ОСОБА_9, ОСОБА_15

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які підтримали подані ними касаційні скарги та заперечували проти задоволення скарги прокурора, доводи прокурора Деруна А.І., який підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, а скарги засуджених та захисників залишити без задоволення, скасувавши судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах із доповненнями, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинене з особливою зухвалістю групою осіб та в умисному спричиненні за попередньою змовою тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Так, показання ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що вони не вчиняли злочину щодо ОСОБА_12 були предметом ретельної перевірки суду першої та апеляційної інстанцій та свого підтвердження не знайшли.

Так, на досудовому слідстві, у тому числі у присутності захисників, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 визнали, що вони разом із ОСОБА_5 побили ОСОБА_12, використовуючи малозначний привід, а при проведенні відтворення обстановки та обставин події продемонстрували механізм вчинення цього злочину. При цьому ОСОБА_7 і ОСОБА_6 повідомляли такі деталі вчинення цього злочину, які не могли бути відомі працівникам правоохоронних органів.

Ці показання ОСОБА_7 і ОСОБА_6 об'єктивно узгоджуються з наявними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку, у тому числі з показаннями свідка ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20, даними висновків судово-медичної експертизи № 658 від 27.06.2006 року та додатковими висновками до судово-медичної експертизи від 14.09.2006 року, відповідно до яких, виявлені у потерпілого ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, указаних ОСОБА_7 і ОСОБА_6.

Органами досудового слідства ретельно перевірялась можливість причетності інших осіб до вчинення злочину щодо ОСОБА_12 Постановою заступника начальника СВ Кіровського МВ КМ в УМВС України в Кіровоградській області від 11.12.2006 року закрито кримінальну справу щодо ОСОБА_17 і ОСОБА_18 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. В матеріалах справи відсутня інформація про скасування зазначеної постанови з якою особи, інтересів яких вона стосувалася, були ознайомлені.

При цьому ОСОБА_5 в межах лінії свого захисту, не заперечував, що він бив ОСОБА_13, яка перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння, по обличчю з метою привести її до тями.

Твердження ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, що потягли її смерть, внаслідок падіння і забиття головою, спростовуються даними висновків судово-медичної експертизи № 668 від 26.07.2006 року та додатковим висновком до цієї експертизи відповідно до яких виявлені у потерпілої ОСОБА_13 тілесні ушкодження, що потягли її смерть утворилися від локальної травматичної дії в область голови і не могли утворитися при падінні з лавки спиною на газон і ударі правою частиною голови об бордюр, а також при падінні зі східців з наступним забиттям затилком голови (т.4 а.с.86-88, 116-117)

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

За цих же обставин суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, оскільки у справі відсутні беззаперечні докази того, що ці особи вчинили напад на ОСОБА_12 з метою заволодіння його майном.

В касаційній скарзі прокурора не наведено доводів і доказів, які б спростовували висновки суду з цих питань, які б не перевірялися судами в установленому законом порядку.

Ураховуючи наявні у справі докази, у тому числі показання засуджених, даних на досудовому слідстві і свідка ОСОБА_21 колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи групою осіб, грубо порушили громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, і використовуючи малозначний привід умисно побили потерпілого ОСОБА_12, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть.

В справі відсутні докази того, що ці особи вчинили напад на ОСОБА_12 саме з метою заволодіння його майном, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях згідно з ст. 62 Конституції України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Твердження осіб, які подали скарги про те, що справа в суді апеляційної інстанції розглянута незаконним складом суду голослівні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були засуджені вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 05 листопада 2010 року і цей вирок судом апеляційної інстанції у складі колегії суддів Ремеза П.М., Кабанової В.В., Петрової І.М. був скасований з направленням справи на новий судовий розгляд через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме у зв'язку не врученням обвинуваченим копій обвинувального висновку (т.11 а.с. 96-100). ухвала суду апеляційної інстанції скасована не була, а тому це не виключало можливості участі судді Петрової І.М. при перегляді вироку Кіровського районного суду м.Кіровограда від 28 грудня 2011 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в апеляційному порядку. При цьому до початку розгляду справи в апеляційному суді учасниками процесу не заявлялось клопотання про відвід складу суду і в справі відсутня інформація про обставини, які б викликали сумнів в об'єктивності судді Петрової І.М..

Розгляд справи у тому числі в суді апеляційної інстанції проводився повно та об'єктивно.

При цьому вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 19 березня 2013 року при скасуванні ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року і направленні справи на новий апеляційний розгляд, виконані. Судом апеляційної інстанції дотримано право засуджених на захист, проведено судове слідство, досліджено докази по справі, перевірено доводи апеляцій учасників процесу і постановлено законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про наявність у справі недопустимих доказів, у тому числі протоколу огляду місця події від 27.06.2006 року за епізодом злочинних дій ОСОБА_5 щодо ОСОБА_13.

Також судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово та ретельно перевірялися твердження ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про застосування щодо них недозволених методів ведення слідства, які свого підтвердження не знайшли. В матеріалах справи відсутня інформація про оскарження особами, інтересів яких вона стосується, постанов старшого помічника прокурора Кіровського району м.Кіровограда від 26 жовтня 2006 року про відмову в порушенні кримінальних справ щодо працівників Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області за відсутністю у їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 127, 364, 365, 373 КК України, та від 26 грудня 2006 року про відмову в порушенні кримінальних справ щодо працівників Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_22, ОСОБА_23 за відсутністю у їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 354, 365, 373 КК України (т.7 а.с.66-68, 80-81).

Покарання ОСОБА_7, ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про засуджених. Це покарання у виді позбавлення волі з урахуванням конкретних обставин справи і даних про засуджених, які зазначені у вироку, відповідає вимогам закону щодо мети покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів і підстав для його пом'якшення не встановлено.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 296 КК України судом неправильно застосовано кримінальний закон.

Так, як убачається з матеріалів справи, злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України, засуджені вчинили 26 червня 2006 року та в подальшому не ухилялися від слідства та суду і не вчиняли нових злочинів.

Згідно з вимогами статей 12, 49 КК України зазначений вище злочин є злочином середньої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який встановлено 5 років з дня його вчинення до дня набрання вироком законної сили.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано того, що на момент розгляду справи щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вже минули передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, за цей злочин, а тому останні на підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України підлягали звільненню від покарання.

Також при перевірці справи встановлено, що, призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України судом було порушено вимоги ст. 375 КПК 1960 року, відповідно до якої після скасування вироку апеляційним судом і новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

З матеріалів справи видно, що зокрема ОСОБА_5 вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2007 року було засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, за ч.2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна (т.6 а.с.153-164).

Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2008 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисників ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_9, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було скасовано, а справу направлено для додаткового розслідування через неповноту проведення досудового слідства, а не за м'якістю призначеного засудженим покарання (т.6 а.с.374-378).

При новому судовому розгляді справи суд, засуджуючи ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України, та виправдовуючи у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, тобто визнаючи ОСОБА_5 винуватим у меншому обвинуваченні, порушив вимоги ст. 375 КПК 1960 року та погіршив становище засудженого, посиливши призначене йому покарання, визначивши його зокрема за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років. Тобто ОСОБА_5 було призначено більш суворе за розміром покарання, що суперечило вимогам кримінально-процесуального закону і було неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення місцевого суду.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні зі зниженням засудженому ОСОБА_5 строку покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

З огляду на викладене, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2013 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 змінити: відповідно до ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 від призначеного за ч. 2 ст. 296 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Виключити вказівку суду на застосування ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 покарання.

Вважати засудженими: ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 залишити без зміни.