Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й., суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С., за участю прокурора засудженого Саленка І. В., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

04 липня 2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 45 КК України звільненого умовно з іспитовим строком тривалістю 3 роки з виплатою штрафу в розмірі 680 грн,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

31 березня 2002 року приблизно о 23.00 год. біля бару розташованого по вул. Шкільній у с. Біленькому Білгород-Дністровського району Одеської області, між особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_6 виник конфлікт, у ході якого

ОСОБА_5, будучи у стані алкогольного сп'яніння, разом з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, підійшовши до ОСОБА_6, почали завдавати йому численних ударів кулаками по голові й тулубу. Після цього ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, підійшов до потерпілого ОСОБА_7, де кілька разів кулаками вдарив його в обличчя, а після того як він впав, ударив його ногою по обличчю, потім, підійшовши до ОСОБА_6, який лежав на землі, ОСОБА_5 продовжив разом з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, бити його ногами по різних частинах тіла. При цьому ОСОБА_5 та ця ж особа на вимоги сторонніх осіб припинити побиття потерпілих не реагували, але через деякий час припинили свої злочинні дії.

Через деякий час до вказаного бару на автомобілі знову приїхав ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8, неповнолітнім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 У цей час із бару вийшов ОСОБА_5 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, справу щодо яких постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2013 року закрито на підставі ст. 49 КК України, а також разом з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження,

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 ударив ОСОБА_6 головою в обличчя, а потім почав завдавати чисельних ударів кулаками по обличчю й тулубу потерпілого. Коли він зігнувся, закриваючи руками обличчя, ОСОБА_5, схопивши його за голову, вдарив нею об своє коліно, після чого ОСОБА_6 впав на землю, а ОСОБА_5 ще кілька разів ударив його ногами по голові та тулубу. У цей час до них підійшов ОСОБА_10 з вимогою припинити побиття ОСОБА_6, але особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які були у стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань, почали завдавати ОСОБА_10 чисельних ударів кулаками по тулубу, а коли потерпілий упав, ОСОБА_11, продовжуючи хуліганські дії, декілька разів ногами вдарив його по голові та тулубу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про незаконність оскаржуваних судових рішень і просить їх скасувати через неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення процесуального, а справу щодо нього закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Відповідно до положень ст. 374 КПК 1960 року вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні, а також суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Однак із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень видно, що зазначених вимог закону в цій справі належним чином не виконано.

Так, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2012 року постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 червня 2012 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_5 було закрито на підставі ст. 49 КК України, скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. При цьому апеляційний суд вказав, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було звернуто належної уваги на той факт, що 08 серпня 2002 року провадження у цій кримінальній справі щодо ОСОБА_5 та особи, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, зупинялося, а матеріали направлялися до органу кримінального розшуку для оголошення вказаних осіб у розшук.

Також апеляційний суд зазначав про те, що за таких обставин суд має перевірити законність постановлення слідчим постанов про зупинення кримінальної справи, чи дійсно ОСОБА_5 оголошувався у розшук, чи числився він у відповідних базах, після чого на підставі встановлених даних суд має зробити висновок, чи дійсно ОСОБА_5 ухилявся від слідства та суду.

Попри це суд першої інстанції не виконав наведених вказівок апеляційного суду, не вжив жодних процесуальних дій для встановлення вказаних даних щодо фактів перебування ОСОБА_5 у розшуку та наявності у його діях фактів ухилення ним від слідства й суду.

З наведеного випливає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 374 КПК, унаслідок чого його рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. При цьому оскільки суд апеляційної інстанції не усунув наведених порушень процесуального закону, то його рішення також підлягає скасуванню.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене у цій ухвалі та в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2012 року, а також необхідно повно та всебічно перевірити всі матеріали справи, у результаті чого дати належну юридичну оцінку діям ОСОБА_5 та прийняти законне і обгрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального і матеріального закону.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.