Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й., суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С., за участю прокурора Саленка І. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 02 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Алчевського міського суду Луганської області від 02 листопада 2012 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що на підставі ст. 89 КК України не мав судимості, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу - на строк 5 років, за ч. 2 ст. 296 КК України - на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що на підставі ст. 89 КК України не мав судимості, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу - на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

17 липня 2011 року приблизно о 13.30 год. біля будинку № 6а по вул. Московській у м. Алчевську Луганської області ОСОБА_5, зустрівши ОСОБА_7, після того, як ОСОБА_6 почав висловлювати останньому свої претензії, групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, двічі вдарив ОСОБА_7, від чого той присів, а коли піднявся, то почав тікати в напрямку входу до салону краси "Егоїстка", розташованого у вказаному будинку. Біля салону ОСОБА_5 та дві невстановлені слідством особи з хуліганських спонукань, а ОСОБА_6 - на грунті особистих неприязних відносин почали бити ОСОБА_7, завдавши йому не менше 8 ударів по обличчю та тулубу.

У результаті завданих ударів ОСОБА_7 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, що виразилось у безпідставному застосуванні статей 69 та 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи й обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій засуджених у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, то вони є обгрунтованими.

Так, суд, обираючи засудженим міру покарання, урахував фактичні обставини справи, дані, що характеризують засуджених, та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, на обліку в наркологічному диспансері м. Алчевська не перебувають, працюють, повністю визнали свою вину у вчиненні протиправного діяння, щиро розкаялися у вчиненому, добровільно відшкодували потерпілому матеріальну шкоду в повному обсязі. Також суд урахував думку потерпілого, який просив суд не карати суворо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та не позбавляти їх волі.

Обставинами, що пом'якшують покарання засуджених суд визнав повне визнання ними своєї вини, щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Оскільки наведені обставини у їх сукупності є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленою санкцією частин вказаної статті.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Однак з огляду на фактичні обставини вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_7, їх зухвалість, а також кількісне співвідношення нападників та потерпілого висновок суду про можливість виправлення засуджених без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є сумнівним та необгрунтованим, унаслідок чого оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити всі обставини справи та наявні докази, після чого прийняти законне й обгрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо суд під час нового розгляду справи не встановить нових позитивних даних про осіб засуджених чи обставин, що пом'якшують покарання і свідчать про можливість виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням слід визнати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 02 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.