Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Вільгушинського М.Й., Колесниченка В.М., Чуйко О.Г.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050230000962, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, якого визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, якого визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Деруна А.І.,

у касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, потерпілий ОСОБА_5 і засуджений ОСОБА_4 указують на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_4 Посилаються на те, що суд апеляційної інстанції при постановленні судового рішення, не врахував позицію потерпілого, висловлену ним під час судового розгляду даного провадження в апеляційному порядку щодо відмови від обвинувачення у кримінальному провадження у формі приватного обвинувачення, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон. Просять скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до статей 71, 72 КК України до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.12.2010 року у виді штрафу у розмірі 850 гривень, яке постановлено виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року також було засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав касаційні скарги потерпілого та засудженого, перевіривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.

16 квітня 2013 року близько 10 год ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись раніше викраденим ключем від будинку ОСОБА_5, що розташований по АДРЕСА_3, проникли в нього, звідки таємно викрали автомобільний акумулятор "Klema - норм", вартістю 700 грн, який належав останньому.

Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційних скаргах не заперечуються.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції дане кримінальне провадження розглянуте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи провадження щодо ОСОБА_4 за наявності підстав для закриття провадження в кримінальній справі його не закрив та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК, допустивши істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбаченим КПК (4651-17) , його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), якщо воно вчинене чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, визнається кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.

Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з постановленим вироком, обвинуваченим ОСОБА_4 була подана апеляція, у якій він просив змінити вирок місцевого суду щодо нього у частині призначеного йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

При перегляді вироку, який не набув законної сили, в апеляційному порядку потерпілий ОСОБА_5 під час судових дебатів заявив, що він відмовляється від обвинувачення свого брата ОСОБА_4 та просить закрити кримінальне провадження щодо нього, що зафіксовано на відповідному технічному носії інформації.

Суд апеляційної інстанції не врахував позицію потерпілого ОСОБА_5, який є рідним братом ОСОБА_4, щодо відмови від обвинувачення у вчиненні злочину, яке провадиться у формі приватного обвинувачення, та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4.

Тобто суд апеляційної інстанції, розглядаючи провадження щодо ОСОБА_4 за наявності підстав для закриття провадження з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 284 КПК, вирок місцевого суду не скасував, а провадження не закрив відповідно до ст. 417 КПК, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону.

При цьому, залишаючи апеляцію ОСОБА_4 без задоволення, а вирок місцевого суду без змін, апеляційний суд постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Згідно з ст. 419 КК України в ухвалі апеляційного суду, крім інших даних, має бути зазначено узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Разом з тим, Апеляційний суд Донецької області в ухвалі зазначив неправдиві дані щодо позиції інших учасників судового провадження, а саме потерпілого ОСОБА_5 зазначивши, що останній висловив думку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4

За таких обставин, касаційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із закриттям даного кримінального провадження щодо ОСОБА_4

Закриття даного кримінального провадження щодо ОСОБА_4 потребує внесення змін до судових рішень щодо ОСОБА_6 із зазначенням, що ОСОБА_6 за обставин, викладених у мотивувальній частині вироку, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою з особою, провадження щодо якої закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 440 КПК, колегія суддів

касаційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.

На підставі п.7 ч.1 ст. 284, 440 КПК вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати і закрити кримінальне провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 433 КПК вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити та вважати, що ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою з особою, провадження щодо якої закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.