5-1331км14 Про одержання директором ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", хабара за розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки - 03.04.2014 Прийняття

у касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Каменяр С.В. просить ухвалу Вінницького міського суду від 08 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Вважає, що судом неправильно застосовано ст. 47 КК України, так як ОСОБА_4 під час досудового розслідування не сприяв розкриттю злочину, показання давав лише на початку та в кінці розслідування, а отже і каяття його є не щирим. Крім того, вказує на те, що місцевим судом не було вирішено долю речових доказів. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, яка винесена з порушеннями вимог закону, що відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для скасування такої ухвали.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 вказує на безпідставність доводів вказаної касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_4

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2013 року ОСОБА_4 на підставі ст. 47 КК України в порядку ст.ст. 284, 314 КПК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею останнього на поруки трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Автоцентр Поділля" (м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 94-А). кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368-2 ч. 2 КК України, закрито.

ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", умисно, з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду в розмірі 170 000 грн., що у 296 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, від ОСОБА_7 під час розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 8,8689 га господарського двору із земель запасу, яка розташована на території Журбинецької сільської ради Козятинського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368-2 ч. 2 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2013 року вказану ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Тимчишена В.М. - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій за ст. 368-2 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що колектив трудового колективу ТОВ "ТД Автоцентр Поділля" у кількості 28 чоловік звернувся з клопотанням про передачу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368-2 ч. 2 КК України, їм на поруки. (а. с. 23 - 26 т. 6). З урахуванням цього, а також того, що ОСОБА_4 вчинив вперше злочин середньої тяжкості, щиро покаявся та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки вказаному колективу в порядку, передбаченому процесуальним законом, і провадження закрив. При цьому місцевий суд визначив умови такої передачі, а саме: якщо він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок. Крім того, згідно матеріалів провадження прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, підтримав у судовому засіданні клопотання трудового колективу та не заперечував проти звільнення ОСОБА_4 на вищезазначених підставах.

Рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України та закриття кримінального провадження судом першої інстанції прийнято у відповідності з вимогами ст.ст. 314, 284 КПК України.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги прокурора, в тому числі і щодо відсутності щирого каяття в діях ОСОБА_4, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому апеляційний суд вказав на безпідставність таких доводів, зазначивши, що вони спростовуються показаннями самого ОСОБА_4, даних ним під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, де він вину визнав, щиро розкаявся та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України. Із такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Обставин та підстав, які б забороняли передати ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу відповідно до вимог ст. 47 КК України, за матеріалами провадження не встановлено.

Щодо долі речових доказів, на що є посилання в касаційній скарзі прокурора, то у разі необхідності за наявності відповідних підстав зазначене питання може бути вирішено в порядку виконання судового рішення на підставі ст. 537 ч. 1 п. 14 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 434 - 439 КПК України, колегія суддів

ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.