Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Літвінова Є.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 3 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за:

- ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік з дня проголошення вироку та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року даний вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він в період до 24 лютого 2011 року, за невстановлених досудовим слідством обставин, придбав наркотичний засіб - канабіс (марихуану) масою 219 г, який сховав в лівий рукав своєї куртки та 24 лютого 2011 року та з метою збуту намагався перемістити через митний кордон України в м. Пінськ (Республіки Білорусь) з приховуванням від митного контролю та за винагороду в сумі 200 грн. і 20 доларів США передати його невстановленій особі.

24 лютого 2011 року, приблизно о 20 год. на автостанції у м. Костопіль ОСОБА_1 сів у автобус, який рухався за маршрутом "Рівне-Мінськ", зберігаючи при собі пакунок з вказаним наркотичним засобом та незаконно перевозив його. В цей же день, приблизно о 23 год. 35 хв. Під час здійснення митного контролю рейсового автобуса "Рівне-Мінськ" державний номерний знак НОМЕР_1, в зоні відділу митного оформлення "Городище" митного поста "Дубровиця" Рівненської митниці Державної митної служби України працівниками митниці за допомогою службової собаки прихований ОСОБА_1 наркотичний засіб було виявлено і вилучено.

У касаційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та його винуватість, прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що при призначенні покарання суд, у порушення вимог ст. 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, який будучи працездатною особою не працює, вчинив корисливий злочин з метою збагачення. Наголошує, що суд призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, своє рішення належним чином не мотивував та застосував закон, який не підлягає застосуванню. Вказує, що з урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, застосування ст. 75 КК України і призначення покарання з випробуванням, є невиправдано м'яким. Вказує, що судами не зазначено редакцію закону за якою засудженому призначено покарання. Зазначає, що ці порушення вимог закону залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не врахував доводи апеляції прокурора, формально зазначив про законність і обґрунтованість вироку, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги касаційної скарги; обговоривши її доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Ці висновки належно обґрунтовані, підтверджені судом апеляційної інстанції і в касаційному порядку не оспорюються, як і кваліфікація дій засудженого.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, яке на думку прокурора, не відповідає вимогам закону і є м'яким, то з цими доводами колегія суддів не погоджується.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом виконані.

При призначенні покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України та при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши що за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вперше вчинених ним злочинів, активне сприяння їх розкриттю, щире каяття, наявність у нього постійного місця проживання та позитивну характеристику, а також молодий вік засудженого.

З огляду на це, рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України в редакції закону, яка діяла на час вчинення інкримінованих злочинів, тобто до внесення змін Законом № 3826-VI (3826-17) від 06.10.11 р., із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України належним чином умотивовано, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Усі доводи прокурора, які за своїм змістом аналогічні доводам апеляції, належно перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано змістовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, неправильного застосування ст. ст. 69, 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 без зміни.