Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Кравченка С.І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 3 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 в частині призначеного засудженому покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 січня 2012 року приблизно о 24 год., з корисливих мотивів, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_3, проникли до будинку АДРЕСА_1, де погрожуючи ножем господарю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, застосувавши до останнього насильство, яке є небезпечним для життя в момент спричинення, а також погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя в момент спричинення, що полягало в погрозі застосування ножа, яке потерпілий сприймав реально, вимагали у потерпілого гроші. Продовжуючи реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, засуджені обшукали домоволодіння ОСОБА_4, та не знайшовши грошових коштів, заволоділи майном останнього на загальну суму 1300 грн.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, вважає, що судами неправильно кваліфіковані дії засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України, та недоведена його участь у вчиненні даного злочину. Крім того, захисником у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового й судового слідства. Просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_2 та перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України та призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Голюги В.В., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Захисником у касаційній скарзі порушуються питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Суд належним чином проаналізував наявні в матеріалах справи докази, на підтвердження винності засудженого ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто, скоєнні розбійного нападу, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в житло, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя особи, що зазнала нападу, в момент спричинення, а також погрозою застосування насильства небезпечного для життя в момент спричинення, й дотримуючись вимог ст. 334 КПК України в редакції 1960 року, належно обґрунтував свої висновки у вироку та відповідно до них кваліфікував злочинні дії ОСОБА_2

Участь ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами кримінальної справи та дослідженими по справі доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_4, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколом огляду місця події від 13 січня 2012 року, з'явленням з зізнанням засудженого ОСОБА_2, протоколом добровільної видачі речей від 13 січня 2012 року, заявою про вчинення злочину потерпілого ОСОБА_4 від 13 січня 2012 року (т. 1 а.с. 9), висновком судово-медичної експертизи № 21 від 16 січня 2012 року щодо наявності у потерпілого тілесного ушкодження, протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого ОСОБА_2 від 14 січня 2012 року та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи касаційної скарги про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та дослідженими по справі доказами, а саме, показаннями потерпілого ОСОБА_4, з яких вбачається, що 13 січня 2012 року приблизно о 00 год. 30 хв., двоє чоловіків, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, погрожуючи йому ножами зайшли до його домоволодіння та здійснили на нього напад, наказали йому лягти на підлогу, після чого його зв'язали та погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя в момент спричинення, що полягало в погрозі застосування ножа, заволоділи його майном на загальну суму 1300 грн.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, наслідків учиненого, даних про його особу, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, наведених у вироку.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, при перегляді справи щодо ОСОБА_2, в тому числі і за апеляційними скаргами засудженого та його захисника перевірив усі викладені в них доводи, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який знайшов підстави для часткового задоволення апеляцій та пом'якшив призначене засудженому ОСОБА_2 покарання, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.