Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Кравченка С.І., суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В., за участю прокурора Голюги В.В., засудженого ОСОБА_1, розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції 3 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року щодо нього.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2013 року засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5480 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_1 14 вересня 2012 року, приблизно о 1 год. 25 хв., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля другого під'їзду будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, наздогнав ОСОБА_2, та намагався вирвати у останньої з рук сумку з ноутбуком. Від зазначених дій засудженого потерпіла впала на землю, після чого ОСОБА_1 застосовуючи до потерпілої насильство, спричинивши їй тим самим легкі тілесні ушкодження, вирвав сумку та заволодів майном ОСОБА_2 на загальну суму 10 627 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1, вказує на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, і порушує питання про зміну судових рішень по справі та пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Посилається при цьому на однобічність, неповноту дізнання, досудового та судового слідства, порушення судом вимог кримінального закону.

В запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що судові рішення по справі є законними та обґрунтованими та просить їх залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора Голюги В.В., яка підтримала касаційну скаргу засудженого частково та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Зокрема винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями самого засудженого, який повністю визнав свою вину, потерпілої ОСОБА_2, які вона давала, як в судовому засіданні, так і на стадії досудового слідства під час проведення слідчих дій по справі, та іншим доказам по справі, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Суд, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України в редакції 1960 року, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

У процесі вивчення матеріалів справи не було виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у колегії суддів в їх достовірності. Всі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_1, хоча і послався на обставини, які пом'якшують міру покарання засудженого, разом з тим, на думку колегії суддів, не взяв їх до уваги в повному обсязі.

Так, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 має позитивні характеристики, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, частково відшкодував шкоду.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, даних про особу засудженого ОСОБА_1, який раніше не судимий і, як убачається з касаційної скарги, повністю визнав вину, щиро розкаявся у скоєному суд, в даному конкретному випадку, вважає можливим пом'якшити засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Водночас, враховуючи ступінь тяжкості та характер скоєного ОСОБА_1 діяння, підстав для ухвалення рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити та пом'якшити призначене покарання.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Врешті судові рішення залишити без зміни.