Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Колесниченка В.М., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 03 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року,

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2013 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.;

- за ч. 1 ст. 365-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8500 грн.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого виду покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 грн.

Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 64 422,61 грн. в рахунок відшкодування завданих злочинами матеріальних збитків.

Апеляційний суд Запорізької області, частково задовольнивши вимоги апеляції прокурора та відмовивши у задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1, скасував вищевказаний вирок місцевого суду в частині призначеного йому покарання та постановив свій вирок від 15 січня 2014 року, яким призначив ОСОБА_1 покарання:

- за ч. 1 ст. 197-1 КК України у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.;

- за ч. 1 ст. 365-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 38 250 грн.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого виду покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 38 500 грн.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно судових рішень, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, у період із весни 2007 року по 18 червня 2012 року, обіймаючи посаду директора ПП "Дніпрова Хвиля", виступаючи службовою особою юридичної особи приватного права та будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, достовірно знаючи про відсутність у підприємства правовстановлюючих документів на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 62,8 га, розташовані на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, діючи умисно, в порушення вимог земельного законодавства, перевищуючи свої службові повноваження, неодноразово надавав вказівки найманим працівникам підприємства обробляти вищевказані земельні ділянки, що призвело до самовільного їх зайняття для ведення вказаним підприємством сільськогосподарського виробництва, чим спричинив матеріальних збитків на загальну суму 64 422,61 грн.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. За змістом касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки його доводам про відсутність у його діях складів злочинів, зокрема з урахуванням того, що за користування земельною ділянкою ним було фактично сплачено грошові кошти на суму 91 411,95 грн. Зазначає, що суд необгрунтовано послався на акти обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства, постанову державного інспектора сільського господарства про закриття справи про адміністративне правопорушення та припис про усунення виявлених порушень від 18 червня 2012 року, як на докази його винуватості, оскільки вони були визнані нечинними та скасовані як незаконні постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2013 року, що, на його думку, призвело до безпідставного врахування розміру шкоди, яка є обов'язковим елементом складів злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги касаційної скарги та зазначив про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

При перевірці матеріалів справи касаційним судом установлено, що судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 378 КПК України 1960 року.

За змістом вказаної норми кримі

нально-процесуального закону передбачено, що у вироку апеляційного суду має бути зазначено зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, до

кладні мотиви прийнятого судом рішення. Судом мають бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них має бути дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Як убачається із матеріалів справи, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 вироком, на нього було подано апеляції прокурором та засудженим ОСОБА_1, доводи якої за змістом були аналогічними доводам його касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1 вищевказаних вимог кримінально-процесуального закону не дотримався, оскільки неповно виклав суть поданої апеляції, належним чином не перевірив викладені у ній доводи, у тому числі щодо відсутності у його діях злочинів, у повному обсязі не обґрунтував прийняття такого рішення, не проаналізував і не співставив з наявними у справі доказами доводи, що наводились в апеляції, не дав на кожен з них вичерпні мотивовані відповіді.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року щодо нього - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен виконати вимоги ст. 358 КПК України 1960 року, за необхідності провести судове слідство, перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ретельно перевірити доводи апеляції засудженого, зважити на вимоги ст. 5 КК України, та з урахуванням усіх обставин справи, прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.