Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Саленка І.В., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого Валківським районним судом Харківської області 19.04.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від покарання з іспитовим строком на 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2011 року у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців.

Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, влітку 2011 року, діючи повторно, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, таємно, з корисливих мотивів, викрав майно ОСОБА_7, яким розпорядившись, отримав 119 грн.

Крім того, продовжуючи протиправні дії, у зазначений вище час він таємно викрав з зазначеної квартири майно ОСОБА_7, яким розпорядившись, отримав 100 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено,

ОСОБА_6 пом'якшено покарання за ч. ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2011 року у виді 2 років 5 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на заперечення касаційної скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо істотного порушення кримінально-процесуального закону, допущеного судами при розгляді справи щодо ОСОБА_6, є обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. п. 16 і 17 постанови від 29 червня 1990 року №5 (v0005700-90) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", суду при постановленні вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показах свідків, потерпілих, підсудного, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості і достовірності, яка має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Згідно зі ст. 64 КПК під час провадження досудового слідства, дізнання й розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину.

Як видно з вироку, судом цих вимог закону не було додержано, внаслідок чого висновок суду про час вчинення злочину, вартість викраденого майна та кваліфікацію злочинних дій засудженого, як продовжуваного злочину, не грунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в сукупності.

Передусім, судом не досліджені належним чином і не отримали правильної оцінки показання самого засудженого про те, що умислу на викрадення майна потерпілої не мав, а під час ремонту квартири потерпілої у січні 2011 року мав намір замінити батарею опалювання, оскільки вона була пошкоджена, для чого купив нову батарею, а пошкоджену здав на металобрухт.

Суд цим показанням ОСОБА_6 оцінки на дав, до уваги їх не взяв і належних мотивів з цього приводу у вироку не навів. У вироку суд зазначив, що розцінює ці показання як його спробу уникнути відповідальності та пом'якшити покарання і визнав ОСОБА_6 винуватим у кражі чужого майна.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки зазначені показання засудженого підтверджені показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_7, яка не заперечувала про ремонт її квартири засудженим.

Про те, що у засудженого була вилучена батарея опалення свідчать протокол огляду місця події, протокол огляду батареї та розписка засудженого, згідно якої він отримав її на збереження.

Суд же, без наведення аналізу та мотивів з яких він відкинув зазначені докази, поклав в основу вироку частково обрані показання засудженого, які він давав в період досудового слідства та визнав його винним у вчиненій влітку 2011 року крадіжці батареї опалювання з квартири, яка належала потерпілій і в якій він тимчасово проживав.

Також, суд достовірно не встановив часу вчинення злочинів засудженим за вчинення яких він визнаний винуватим. Із показань засудженого, потерпілої та свідків, зазначених у вироку, неможливо зробити однозначного висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив злочини саме влітку 2011 року.

Крім того, засуджений пояснював, що дріт, який у нього влітку 2011 року купив свідок ОСОБА_10, був вилучений з телевізора, який належав його матері, а пошкоджену батарею у січні 2011 року, переломивши навпіл, він здав на металобрухт.

Разом з тим, суд у вироку зазначене твердження засудженого не спростував та послався на показання свідка ОСОБА_10, як на доказ, який підтверджує вину засудженого у викраденні влітку 2011 року телевізора, належного потерпілій, та на показання свідка ОСОБА_11, який нібито у травні чи червні місяці 2011 року купив батарею опалювання, але не в ОСОБА_6

Крім того, суд першої інстанції не навів доказів, які б підтверджували дійсну вартість викраденого майна потерпілої, оскільки відповідно до висновків експерта вартість батареї опалювання становить 140 грн., а вартість телевізора - 80 грн. Суд же в основу вироку поклав розмір отриманої вигоди засудженим від збуту зазначеного у вироку майна.

Також, суд не навів у вироку обгрунтувань, за наявності яких обставин справи, він визнав вчинені у різний час крадіжки майна потерпілої продовжуваним злочином, а не окремими епізодами вчинення злочинів.

Ці порушення вимог закону не були усунуті при апеляційному розгляді справи, який, у порушення вимог ст. 377 КПК, не дав відповіді на всі доводи апеляції захисника, якими останній обґрунтовував незаконність судового рішення щодо ОСОБА_6.

У зв'язку з наведеним, оскільки судові рішення щодо ОСОБА_6 не відповідають вимогам закону, вони підлягають скасуванню через істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно і всебічно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6, а також доводи, викладені в апеляції та у касаційній скарзі захисника і вирішити справу у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального закону.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Валківського районного суду Харківської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.