Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Саленка І.В., захисника ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 серпня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 21.06.2011 року за ч. 2 ст. 286, ч . 2 ст. 146 КК України на 3 роки 10 місяців обмеження волі, звільненого 07.09.2011 року на підставі ЗУ "Про амністію у 2011 році" (3680-17) ,

засуджено за ч. 2 ст. 306 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 307 КК України на

6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_7 судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, за попередньою змовою з ОСОБА_7, за обставин докладно викладених у вироку, діючи повторно, у період з лютого по квітень 2012 року, незаконно придбали, перевезли, зберігали з метою збуту та незаконно збули особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 110,535 г.

Крім того, у березні 2012 року, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, діючи повторно, розмістили на банківському рахунку "ПриватБанк" грошові кошти у розмірі 920 грн., які здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 серпня 2013 року вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 306 КК України скасовано, а справу в цій частині направлено прокурору Сумської області на додаткове розслідування.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6 та застосування до нього положень ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів касаційної скарги, пояснення прокурора на заперечення касаційної скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, за зазначених у вироку обставин, не оспорюються у касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд надав належну оцінку. Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_6 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засудженого, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання у касаційній скарзі.

Виходячи з наведеного, місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про призначення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у мінімальному розмірі установленому санкцією зазначеного вище Закону (3680-17) .

Крім того, суд правильно застосував до засудженого додаткову міру покарання, оскільки вчинений ОСОБА_6 злочин є тяжким злочином, вчинений із користі і санкцією ч.2 ст. 307 КК України таке додаткове покарання передбачено.

Підстав для призначення більш м'якого покарання із застосуванням до засудженого положень ст. 69 КК України, про що порушується питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу щодо ОСОБА_6, дотримався вимог ст. 377 КПК України, та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції у частині засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України без зміни.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку, не виявлено будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого ОСОБА_6, а тому й підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.