Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Зубара В.В., Широян Т.А.,

з участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 01 квітня 2014 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2013 року.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз 31 травня 2006 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, -

засуджений за:

ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

Вироком вирішено питання про стягнення судових витрат та про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 09 листопада 2011 року у вечірній час, з метою крадіжки чужого майна зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_1 та таємно викрав одноколісну тачку та дві кришки каналізаційного люка, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 819,20 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 09 листопада 2011 року у вечірній час, з метою крадіжки чужого майна зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та таємно викрав чавунні батареї на п'ять секцій, дві металеві труби, одну нержавіючу трубу та інше майно, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 354,70 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 09 листопада 2011 року у вечірній час, з метою крадіжки чужого майна зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_3 та з приміщення сараю таємно, повторно викрав лещата, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 100 грн.

Крім цього, 10 листопада 2011 року працівники міліції з письмового дозволу ОСОБА_5, мешканки АДРЕСА_4, оглянули кімнату, де проживав її син ОСОБА_1 та в шафі виявили і вилучили чотири медичні шприци із залишками речовини коричневого кольору. У двох шприцах залишки даної речовини містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований в розмірі 0,002 г та 0,004 г у перерахунку на висушену речовину, який ОСОБА_1 незаконно зберігав для власного вживання.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 23 листопада 2011 року у вечірній час, з метою крадіжки чужого майна зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_5 та з приміщення сараю намагався таємно, повторно вчинити крадіжку електрозварювального пристрою вартістю 1860 грн., але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2013 року зазначений вирок змінено: вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України - скасовано, справу в цій частині закрито за недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину. Визнано ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд. При цьому посилається на те, що апеляційним судом без проведення судового слідства дано іншу оцінку доказам у справі у зв'язку з чим необґрунтовано закрито кримінальну справу в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України. Крім того зазначає про призначення засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, що судом належним чином не враховано всі конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, також зазначає про неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі зазначається аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, постановляючи вирок, визнав ОСОБА_1 винним у тому числі і за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, навів відповідні докази та призначив покарання.

Апеляційний суд, перевіряючи обґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України, без дотримання вимог п. 8 ч. 1 ст. 377 КПК України 1960 року, тобто без проведення судового слідства, проаналізував докази, на підставі яких суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, необґрунтовано дав іншу оцінку цим доказам і передчасно прийшов до висновку про безпідставність засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України.

Наведені порушення, на думку колегії суддів, є такими що істотно вплинули на розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора щодо істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є такими, що заслуговують на увагу.

При цьому, питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, не може бути вирішено в ході розгляду зазначеної касаційної скарги за наявності зазначених істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Поряд з наведеним, доводів щодо неправильного застосування кримінального закону, на що у касаційній скарзі посилається прокурор, вказана касаційна скарга не містить.

Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої апеляції засудженого та захисника на вирок місцевого суду, перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора щодо призначення засудженому покарання та постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.