Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2013 року,

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, засуджено:

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна; ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна; ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 289, ст.ст. 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона за обставин, викладених у вироку, у липні 2009 року за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 організувала незаконне заволодіння належним ОСОБА_7 транспортним засобом - автомобілем "КІА СЕЕD" реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 122 553 грн, а також вимагання у останнього грошей у розмірі 60 000 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, порушує питання про зміну судових рішень та звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи їй покарання, не повною мірою врахував, що вона раніше не судима, хворіє, має на утриманні малолітню дитину та батьків похилого віку, а суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 55 КПК України 1960 року розглянув справу незаконним складом та не надав їй останнього слова.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи. Зазначає, що під час очної ставки потерпілий не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, протокол допиту ОСОБА_5 в якості обвинуваченої повністю скопійовано з протоколу допиту її як підозрюваної, а суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 55 КПК України 1960 року розглянув справу незаконним складом та не надав останнього слова засудженій.

Судові рішення щодо ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у касаційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи захисника про невинуватість ОСОБА_5, а також щодо порушення кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства, є безпідставними.

Так, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених злочинів підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, який детально розповів про обставини справи і повідомив, що в липні 2009 року раніше незнайомі ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, сказав, що вони від ОСОБА_5, вимагали в нього 60 000 грн та забрали його автомобіль в рахунок забезпечення боргу, пізніше ОСОБА_5 підтвердила, щоби він віддав їй 60 000 грн і тоді йому повернуть автомобіль; показаннями засудженого ОСОБА_9, який детально розповів про обставини справи і пояснив, що ОСОБА_5 повідомила йому, що ОСОБА_7 заборгував їй 28 000 грн, які не хоче повертати, сказала, щоб він знайшов собі двох помічників, дала адреси місця роботи та проживання потерпілого, надиктувала текст розписки на суму 60 000 грн, яку вони повинні були відібрати у ОСОБА_7, з яких 28 000 грн призначалися їй, а залишок йому та помічникам, також сказала, щоби вони відібрали у потерпілого автомобіль в рахунок забезпечення боргу, а після скоєного, він разом з ОСОБА_12 поїхали до ОСОБА_5, якій віддали розписку і золотий ланцюг потерпілого, а ОСОБА_5 дала йому 900 грн, з яких він по 300 грн віддав ОСОБА_8 та ОСОБА_10; показаннями засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які повідомили, що чули як ОСОБА_9 розмовляв по телефону з ОСОБА_5, яка просила його забрати у ОСОБА_7 борг, при цьому ОСОБА_8 підтвердив показання ОСОБА_9 в частині обставин вчинення злочинів; показаннями свідка ОСОБА_12, яка повністю підтвердила показання ОСОБА_9 та повідомила, що коли вони були у ОСОБА_5, остання просила її та ОСОБА_13 поставити свої підписи в борговій розписці ОСОБА_7, на що вони дали згоду; показаннями свідка ОСОБА_14, який повідомив, що в липні 2009 року ОСОБА_5 попросила його поставити підпис у борговій розписці ОСОБА_7, на що він погодився; показаннями свідка ОСОБА_15, яка підтвердила, що її мати ОСОБА_5 говорила ОСОБА_9, що ОСОБА_7 винен їй гроші, при цьому вона показувала ОСОБА_9 фотокартку потерпілого та називала його адресу проживання. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються, зокрема, даними протоколів очних ставок потерпілого ОСОБА_7 з ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_9 з ОСОБА_5 і ОСОБА_10 та іншими доказами у справі.

Доводи захисника про порушення органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону та невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, ретельно перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій і свого об'єктивного підтвердження не знайшли.

Таким чином, по справі повністю доведена винуватість засудженої ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, і її дії кваліфіковані правильно.

Доводи засудженої про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої внаслідок суворості, є необґрунтованими.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє, має на утриманні неповнолітню дитину та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженій покарання в межах санкцій частин статей, за якими її визнано винною.

Також суд правильно призначив засудженій ОСОБА_5 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Оскільки в касаційній скарзі засудженої не наведено переконливих доводів для обґрунтування невиправданої суворості призначеного їй покарання, тому скарга останньої і в цій частині задоволенню не підлягає.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи засудженої та її захисника про незаконність складу суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу законним складом суду, обставини, що виключають участь суддів у розгляді справи, передбачені ст.ст. 54, 55 КПК України 1960 року, відсутні. Не наведено цих обставин і в касаційних скаргах.

Твердження засудженої та її захисника про ненадання ОСОБА_5 останнього слова в суді апеляційної інстанції також є безпідставними, оскільки з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду вбачається, що засудженим, які брали участь в апеляційному розгляді справи, надавалося слово.

Розглядаючи справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильність кваліфікації її дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи поданих апеляцій.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) України та статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.