Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С., суддів: Романець Л. А., Широян Т.А., з участю прокурора Підвербної Г.Я., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 01 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_5 на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року.

Вироком Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Апеляційного суду Ровенської області від 06 липня 2001 року за п.п. а,е, і ст. 93, ч.3 ст. 142, ч.2 ст. 89, ч.1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 15 грудня 2010 року звільненого умовно-достроково 23 грудня 2010 року, невідбутий строк 1 рік 10 місяців 19 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2001 року та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 5000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року, вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 08 вересня 2011 року о 23 год 30 хв, ОСОБА_5, на перехресті вулиць Чехова і Першотравневої в смт Чорноморське Автономної Республіки Крим, повторно із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6 відкрито заволодів її майном: сумочкою вартістю 200 грн, гаманцем, що був у ній вартістю 200 грн та грошима у сумі 205 грн, всього на загальну суму 605 грн, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Вважає, що судом було порушено його право на захист, оскільки в судовому засіданні він не мав змоги поставити запитання свідку, експерту та потерпілій.

Також вказує, на відсутність фіксації судового засідання технічними засобами.

Крім того засуджений зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 у грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчиненого повторно винним себе не визнав.

На підставі пояснень потерпілої ОСОБА_6, свідчень ОСОБА_7, ОСОБА_8, даних, що містяться в протоколах огляду місця події, огляду вилучених предметів, висновку експерта №14 від 09.09.2011 року та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання, судом враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, злочин вчинив в період іспитового строку, а також обставини, зокрема ті, на які посилається у касаційній скарзі засуджений, а саме: про відсутність в його діях складу даного злочину.

Твердження засудженого у касаційній скарзі та доповненнях до неї про порушення його права на захист, оскільки засуджений був позбавлений можливості допитати свідка, експерта та потерпілу, відсутність фіксації судового засідання технічними засобами та відсутністю в його діях складу даного злочину, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

З огляду на фактичні обставини справи, які визнані судом доведеними в діях засудженого є всі елементи складу закінченого злочину, що йому інкриміновано.

Як вбачається з протоколу с/з засуджений не заперечував проти розгляду справи у відсутності потерпілої (а.с.147). Дане питання було поставлено на розгляд суду та відмовлено у задоволення клопотання засудженого про виклик в с /з потерпілої, обмежившись оголошенням її показань (а.с.150).

Також, згідно протоколу судового засідання клопотань про фіксацію судового засідання технічними засобами від засудженого та його захисника до суду не надходило.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність призначення засудженому ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі протягом строку визначеного у вироку суду, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Вимоги ст. 377 КПК України 1960 року при постановленні рішення щодо ОСОБА_5 апеляційним судом дотримано у повному обсязі.

Посилання засудженого у касаційній скарзі та доповненнях до неї про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки ч.2 ст. 398 КПК України 1960 року виключено на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 (2453-17) року.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.