Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І., суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г., за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 27 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року.

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, - виправдано за ч. 2 ст. 185 КК України за відсутністю події злочину, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року;

- засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 1 березня 2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1000 грн.,

- засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що вони 15 лютого 2012 року після опівночі, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля приміщення ресторану "Преслав", розташованого на вул. Мелітопольська 228, в м. Каховка Херсонської області, із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у нанесенні чисельних ударів руками та ногами по голові й іншим частинам тіла ОСОБА_3, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, здійснили напад на потерпілого, під час якого заволоділи його майном на загальну суму 470 грн., яким розпорядилися на власний розсуд, в результаті чого заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на зазначену суму.

У касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону а саме, при призначенні покарання засудженим суд в порушення вимог закону не призначив додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України;

- потерпілий вважає судові рішення по справі щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 незаконними та необґрунтованими та просить їх скасувати, а справу направити на нове розслідування. Посилається при цьому на суворість призначеного засудженим покарання та порушення його права на захист. Крім того вказує на те, що він як безпосередній учасник подій під час вчинення засудженими злочину, вказує на відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 попередньої змови, а конфлікт між ним та засудженим виник на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків;

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень по справі. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. На думку захисника, вина засудженого у вчиненні злочину за який його засуджено недоведена, судом дана неправильна та необ'єктивна оцінка доказів по справі та зазначає про відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 попередньої змови. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на додаткове розслідування;

- засуджений ОСОБА_4 вказує, на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та те, що його участь у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України не доведена. Крім того засуджений посилається на те, що слідство було проведено необ'єктивно, неповно, однобічно, а вирок постановлено на припущеннях, за відсутності доказів його винності у вчинені інкримінованого злочину. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на додаткове розслідування

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., який касаційну скаргу прокурора підтримав частково та просив застосувати до засуджених ст. 69 КК України при призначенні додаткового покарання засудженим у виді конфіскації майна, а касаційні скарги захисника, засудженого та потерпілого просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а касаційні скарги інших учасників процесу задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У касаційних скаргах порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом. Судом дотримані вимоги ст. 323 КПК України в редакції 1960 року щодо законності і обґрунтованості вироку.

Відповідно до ст. 67 КПК України в редакції 1960 року, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про те, що вина засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину не доведена, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином мотивуючи своє рішення. У процесі вивчення матеріалів справи не було виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності. Тому, твердження засудженого та захисника у касаційних скаргах про недоведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині, є необґрунтованими.

Доводи касаційних скарг про відсутність між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 попередньої змови на вчинення розбійного нападу на потерпілого були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій та спростовуються матеріалами справи, а саме, показаннями самих засуджених на досудовому слідстві під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4, які останній підтвердив і в судовому засіданні, і під час очної ставки з ОСОБА_2, показаннями потерпілого ОСОБА_3, який показав, що коли він йшов до нього підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які збили його з ніг та почали бити руками та ногами. Він намагався втекти, але засуджені його догнали, знов збили його з ніг та продовжили бити, при цьому ОСОБА_4 вимагав у нього гроші, після чого у нього зник мобільний телефон. Ці ж обставини потерпілий підтвердив під час очних ставок з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, при цьому добавив, що нападники обшукали його кишені і забрали мобільний телефон (а.с. 102, 103, 179, 180). Дані показання не викликають сумніву у колегії суддів, і узгоджуються між собою з іншими доказами по справі.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України, відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Доводи прокурора та захисника про невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого ними злочину та даним про їх особи, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, ОСОБА_2 не визнав свою вину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, думку потерпілого та відшкодовану шкоду, що судом визнано як обставини, які пом'якшують покарання. Обставиною, що обтяжує покарання засуджених судом визнано вчинення засудженими злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також, судом враховано і ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину.

Виходячи з наведеного, місцевий суд прийняв обґрунтоване рішення про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання, передбаченого в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України.

Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги прокурора про те, що судом при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 основного покарання, в порушення вимог закону, не призначено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Однак, відповідно до вимог п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , суд може не призначити додаткове покарання, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, як обов'язкове лише з підстав, передбачених ст. 69 КК України, при цьому мотивувавши належним чином застосування вказаної норми закону.

Так, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчинили злочин у молодому віці та враховуючи їхні характеристики, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України, при призначенні засудженим покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково, а касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2, змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців без конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.

В решті судові рішення залишити без зміни.