Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Пойди М.Ф., Кульбаби В.М., Бех М.О.,

при секретарі

судового засідання Гладкіх Л.М.,

у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

Захисник в касаційній скарзі просить про зміну судових рішень із звільненням від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_5

ОСОБА_5 в період з лютого до 17 квітня 2013 року в підсобному приміщенні на території свого домоволодіння по АДРЕСА_1 облаштував спеціальним обладнанням для вирощування рослин коноплі, незаконно посіяв та вирощував рослини роду конопель, підтримуючи за допомогою обладнання для швидкого та якісного вирощування конопель необхідну температуру, вологість, вентиляцію та удобрюючи ґрунт. Крім того, в цей же час ОСОБА_5 в тому ж приміщенні висушував та подрібнював рослини коноплі і в такий спосіб виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, який помістив у дві скляні банки та 21 полімерний пакетик. В ході обшуку 17 квітня 2013 року в цьому приміщенні вилучено 18 рослин коноплі, а також каннабіс вагою у висушеному вигляді: 14,83 г, 2,1 г, 2,42 г, 0,80 г, 0,85 г, 0,90 г, 0,82 г, 0,64 г, 0,82 г, 0,85 г, 0,81 г, 0,80 г, 0,76 г, 0,87 г, 0,83 г, 0,84 г, 0,83 г, 0,93 г.

За скоєння вказаних злочинів ОСОБА_5 вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року, засуджено за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі захисник, обґрунтовуючи прохання про зміну судових рішень, стверджує про можливість виправлення ОСОБА_5 і без реального відбування покарання, оскільки судом були не повною мірою враховані всі дані про особу останнього, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не молодого віку, має на утриманні батьків-інвалідів, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину тощо.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги захисника з таких підстав.

Винність ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, в касаційній скарзі не оскаржується, так само як і кваліфікація дій за цими законами.

Як убачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання суд дотримався положень статей 50, 65 КК України та обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_5 в межах санкції статей.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо неможливості виправлення засудженого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі є непереконливими.

Окрім цього, у вказаному кримінальному провадженні укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої сторонами погоджено покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Підстави, з яких суд дійшов висновку про відмову у затвердженні даної угоди не наведені.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 раніше не судимий, вину визнав та щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що визнано судом як обставини, які пом'якшують його покарання, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні батьків-інвалідів, не молодого віку, відсутні обставини, які б обтяжували його покарання.

Наведені дані в їх сукупності, на думку колегії суддів, дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 336, 433, 436, 438, 442 КПК України, суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Засудженого ОСОБА_5 звільнити з-під варти.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.