Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача Мороза М.А., суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В., за участю: прокурора Шевченко О.А., при секретарі Зінорук В.В.

розглянула в судовому засіданні 27 березня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження № 12012080330000033 за касаційною скаргою прокурора на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2013 року щодо ОСОБА_6

Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Мелітополя, судимого 17.06.1999 року за ст. 94, ч. 2 ст. 140 КК України (1960) на 15 років позбавлення волі, звільненого 23.11.20011 року за відбуттям покарання, засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2013 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок - без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 9 грудня 2012 року о 19 год. 30 хв., перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 під час робіт по господарстві, тримаючи у правій руці сокиру, діючи з необережності, наніс ОСОБА_8, яка допомагала йому по господарству, один удар лезом сокири в праву тім'яну область голови, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани тім'яної області голови, проникаючої у порожнину черепа, та інші, від яких 13 грудня 2012 року настала смерть потерпілої.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисного вбивства, судимість не знято та не погашено; будучи інвалідом ІІІ групи через побутову травму і у зв'язку з цим - пенсіонером, не досяг пенсійного віку, останні 17 років не працював і не на даний час суспільно-корисним трудом не займається, а тому визнання його пенсіонером не може бути підставою для призначення більш м'якого покарання. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора і просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю ухвали вимогам ст. 419 КПК України; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Як видно з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд послався, зокрема, на пом'якшуючі його вину обставини - визнання вини та щире каяття, задовільну характеристику за місцем проживання, перебування на пенсії.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, врахував стан здоров'я ОСОБА_6 - його інвалідність ІІІ групи.

Однак, на думку колегії суддів, з огляду на конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, призначене ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням є недостатньо мотивованим і занадто м'яким.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляційній скарзі прокурора ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався насамперед на дані про особу засудженого, який був судимий та відбував покарання у вигляді 15 років позбавлення волі за вчинення умисного вбивства без кваліфікуючих ознак, після чого через невеликий строк після звільнення вчинив вбивство з необережності. Суд першої інстанції, на думку прокурора, формально вказавши на необхідність застосування ст. 75 КК України, без належного обґрунтування дійшов непереконливого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги суті всіх зазначених апелянтами доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі питання не дав і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з невідповідністю ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого мають бути усунені зазначені вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.