Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М.Й., Наставного В.В., Дембовського С.Г.,

при секретарі Петрику В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160110002076, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 серпня 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 стверджує, що судові рішення щодо нього є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильною кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості. Посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не зазначені докази, що підтверджують його винуватість, а висновки суду щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, ґрунтуються на припущеннях. Зазначає про порушення його права на захист, неповноту та однобічність досудового розслідування, формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, або пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України..

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 серпня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватими у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_4, який підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора Саленка І.В., який просив відмовити у задоволенні скарги засудженого, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

За вироком суду судом ухвалено ОСОБА_4, який був судимий 29 жовтня 2008 року за ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за таких обставин.

21 червня 2013 року близько 10 год ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшовши до будівлі АДРЕСА_1, повторно таємно викрав зимову ковдру, вартістю 150 грн, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на указану суму.

22 червня 2013 року близько 9 год ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у домоволодінні за указаною адресою, повторно таємно викрав розкладну металеву драбину, вартістю 250 грн, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на указану суму.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, або у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Суд, розглядаючи провадження щодо ОСОБА_4 допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановив вирок, який не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Так, у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування вироку.

Окрім того, згідно з ст. 374 КПК України вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині вироку зокрема зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Зазначених вимог закону судом при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 дотримано не було.

Так, у мотивувальній частині вироку суд не зазначив: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви призначеного покарання у виді позбавлення волі за наявності у санкції ч.2 ст. 185 КК України альтернативних видів покарань.

Колегія суддів констатує, що оскільки до обвинувального акта не було долучено всіх матеріалів досудового розслідування, які б підтверджували обґрунтованість підозри стороною обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, і відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, суд касаційної інстанції не може дати правову оцінку обставинам справи, правильності застосування норм матеріального права та перевірити твердження ОСОБА_4 про те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він також мав право розпорядження майном, яке, як зазначено у вироку, він нібито викрав 21 та 22 червня 2013 року з домоволодіння, де проживав разом із матір'ю ОСОБА_5

Таким чином вирок підлягає скасуванню як такий, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання місцевим судом зазначених вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з чим підлягає скасуванню також і ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року.

При новому судовому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку і прийняти по справі законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.